реферат
Главная

Рефераты по рекламе

Рефераты по физике

Рефераты по философии

Рефераты по финансам

Рефераты по химии

Рефераты по хозяйственному праву

Рефераты по экологическому праву

Рефераты по экономико-математическому моделированию

Рефераты по экономической географии

Рефераты по экономической теории

Рефераты по этике

Рефераты по юриспруденции

Рефераты по языковедению

Рефераты по юридическим наукам

Рефераты по истории

Рефераты по компьютерным наукам

Рефераты по медицинским наукам

Рефераты по финансовым наукам

Рефераты по управленческим наукам

Психология педагогика

Промышленность производство

Биология и химия

Языкознание филология

Издательское дело и полиграфия

Рефераты по краеведению и этнографии

Рефераты по религии и мифологии

Рефераты по медицине

Реферат: Китай - країна з найбільшою чисельністю населення

Реферат: Китай - країна з найбільшою чисельністю населення

Китай

Територія та географічне положення. Китай — унітарна держава, що складається з 23 провінцій, п'яти національних автономних районів, чотирьох міст центрального підпорядкування, а також особливих ад-1 міністративних районів — Сянгана (Гонконгу) і Макао (Аоминь). Країна розташована у східній частині азіатського материка й простяглася | зі сходу на захід на 5700 км, а з півночі на південь на 3650 км. Це одна з найбільших країн світу, яка за площею посідає третє місце.

На карті країна трохи нагадує величезну чашу, боки якої впираються в територію двох інших держав Євразії — Росії (1) і Казахстану (3). Крім них, Китай межує з Монголією (2), Киргизстаном (4), Таджикистаном (5), Індією (6), Непалом (7), Бутаном (8), М'янмою (9), Лаосом (10), В'єтнамом (11) і КНДР (12). Китайський сухопутний кордон — найбільший у світі. Берега Китаю омивають Жовте, Східно-Китайське й Південно-Китайське моря. Моря використовуються для судноплавства й рибальства, у рекреаційних цілях, на їхньому шельфі розвідані й розробляються нафтові родовища.

Природа. Територія Китаю — зосередження різноманітних природних умов і ресурсів. Країна вражає не тільки кількістю населення й величезною площею, але й контрастністю рельєфу та кліматичних умов. Тут межують найбільше на земній кулі Тибетське нагір'я й широка Велика Китайська рівнина; безжиттєві пустелі північної та північно-західної частини країни й родючі поля Великої Китайської рівнини.

Більшість гір і пустель розташовані в Західній (континентальній) частині, де переважають малообжиті простори, а найбільші рівнини і з родючими ґрунтами «обрали» для себе Східну (приморську) частину. За природними умовами Східний (приморський) і Західний (континентальний) Китай — це два різні Китаї. Умовний кордон між ними можна провести за 105 меридіаном.

У Східному Китаї розташовані найбільші рівнини, а також гори заввишки до 3000 м. Клімат тут мусонний, літні мусони приносять рясні опади. Літо досить спекотливе, зима на півночі холодна, південніше — прохолодна, а на крайньому півдні порівняно м'яка, тепла. Опадів випадає від 500 до 2000 мм на рік. Густа мережа повноводних річок, серед яких Янцзи, Сіцзян, Сунґарі, Ялуцзян, Хуанхе; більшість із них судноплавні. На півночі й південному сході збереглися великі лісові масиви. Найбільш родючі ґрунти розташовані на території Великої Китайської рівнини й рівнини Сунляо.

У рельєфі Західного Китаю переважають високі гори, нагір'я, а також улоговини. Значна частина території має висоту більше ніж ,'1000 м. Клімат різко континентальний, із суворими малосніжними зимами, літо тепле в міжгір'ях і прохолодне у високогірних районах. Великими є добові амплітуди температур. Опадів випадає від 5 до 200 мм на рік, особливо мало їх на північному заході, де розташовані пустельні й напівпустельні території. Річок мало, вони маловодні, деякі періодично всихають, більшість із них не мають великого господарського значення, а на південному заході їхнє використання ускладнене. На Тибетському нагір'ї розташовані високогірні степи й холодні пустелі. Більшість земель не придатні для ефективного ведення сільського господарства.

Дві головні річки Китаю — Хуанхе та Янцзи. Хуанхе (у перекладі — «жовта річка») — друга за довжиною річка Азії. Перетинаючи Лесове плато, що складається з легко розмивних гірських порід — лесів, річка «захоплює» масу піску й мулу. Ці частки забарвлюють води річки в мутно-жовті кольори, і з цим пов'язана її назва — Жовта. Частину вод річка доносить до моря, надаючи йому жовтуватого відтінку, тому не дивно, що й море називається Жовтим.

За розмірами Янцзи перевершує Хуанхе, У нижній течії вона перетинає Велику Китайську рівнину і впадає у Східно-Китайське море, утворюючи дельту площею майже в три Харківські області.

Територія Китаю багата на корисні копалини. Країна посідає одне з перших місць у світі за запасами кам'яного вугілля, залізної та марганцевої руд, бокситів, цинку, олова, сурми, вольфраму, молібдену, ртуті, рідкісноземельних металів, титанових руд, окремих видів хімічної сировини. Великими є також поклади урану й золота, є родовища нафти й газу, але цих видів палива недостатньо, тому ведеться їх-1 ній посилений видобуток.

Китай — володар значних запасів гідроресурсів, більшість яких, однак, зосереджена на південному заході, де їхнє використання технічно ускладнене. Великими є й земельні ресурси.

Історичний розвиток. Епоха давньокитайської цивілізації починається на зламі III—II тис. до н. є. і завершується катастрофою імперії Хань у 220 р. н. є. Основні періоди в історії Давнього Китаю мають традиційні назви за найменуванням династій і царств: Інь (Іїїан),. Чжоу, Цінь і Хань.

В об'єднанні країни головну роль відіграло царство Цінь. Ціньським військам удалося розгромити всіх своїх супротивників і закінчити панування династії Чжоу. Остаточне об'єднання країни відбулося за царювання Ін Чжена (259—210 рр. до н. є.). Він оголосив себе імператором (хуанді) і зійшов на престол під ім'ям Цінь Шіхуанді (перший ціньський імператор). У період його правління були знищені залишки феодальної системи й установлена тверда, централізована система управління країною: Китай поділили на 36 округів (областей), кордони яких не збігалися з кордонами підкорених царств. За Цінь Шіхуанді величезні за довжиною ділянки захисних стін були добудовані й з'єднані, утворивши Велику Китайську стіну.

Династія Цінь змогла втриматися при владі лише півтора десятка років. Відразу ж після смерті Цінь Шіхуанді на всій країні почалися повстання, і згодом на уламках його імперії виникла нова єдина; держава — Хань. Вона й стала однією з найбільших імперій давнині" поряд із Римом і Парфією.

Починаючи з XII ст. в Китаї починаються чужоземні вторгнення н захоплення. Спочатку весь Північний Китай підкорили кочівники -ЧЖурчжені, а в 1141 р. сунський імператор визнав себе васалом створеної ним імперії Цінь. У XIII ст. чжурчжені були розгромлені монголами, які завоювали Китай і заснували тут династію Юань.

У XIV ст. в країні неодноразово спалахували повстання, що до середини століття охопили весь Китай. Командир одного із загонів армії Чжу Юань-чжан у 1368 р. оголосив про створення нової династії - Мін. У XVII ст. своє панування в Китаї встановили маньчжури, їхня династія - Цін - правила протягом 1644-1911 рр.

У 1911 р. в Китаї відбулася революція, унаслідок якої Цінська ди-мпстія була скинута. Разом із нею закінчилася й багатовікова історія правління імператорських династій. У 1931 р. Японія захопила Маньчжурію й створила на її території державу Маньчжого. Через шість років японці почали військове вторгнення у внутрішні райони країни. Почалася багаторічна національно-визвольна війна китайського Народу проти японських загарбників, що завершилася в 1945 р. розгромом Квантунської армії радянськими військами.

І жовтня 1949 р. була проголошена КНР, і почався новий етап в Історії країни. Керівництво комуністичного Китаю на чолі з Мао

Цзедуном узяло курс на націоналізацію власності й колективізацію, сільського господарства.

Потім країна пережила «велику культурну революцію», У країні встановився режим особистої влади Мао Цзедуна, або Великого Керманича, як називали його китайці.

Після смерті Мао-Цзедуна ця політика була переглянута, а пізніше частково, засуджена. Наприкінці 70-х рр XX ст. керівництво країни проголосило курс на економічну реформу, на побудову соціалістичного ринкового господарства.

У 2003 р. економічній реформі в Китаї виповнилося 25 років. За такий короткий термін китайці змогли примножити свій економічний потенціал у шість разів, а доходи населення — у чотири.

Однак високі абсолютні показники Китаю потрібно співвіднести з багатомільйонним населенням країни. За доходами і виробництвом промислової та сільськогосподарської продукції на душу населення Китай поки залишається порівняно бідною державою.

Населення. У Китаї проживає 21 % населення Землі — іншими словами, кожна п'ята людина проживає в Китаї. У період із 1950 до 1980 р. країна характеризувалася великим природним приростом — до 20 осіб і більше па 1000 жителів на рік. У результаті демографічної політики природний приріст значно зменшився й зараз складає 9 осіб на 1000 жителів.

Китай — багатонаціональна країна, де проживають представники більше ніж 50 різних народностей, однак 92 % населення складають" китайці (хань). Найчисленніші некитайські національності — чжуани, уйгури, тибетці, монголи, мяо, маньчжури, корейці. Кожна з них складає 1 % населення країни.

Середня густота населення в Китаї є досить високою — 136 осіб/км2, І але в окремих частинах країни зовсім інші показники. Більше ніж 80 % населення проживає у Східному Китаї, так, у деяких районах Великої І Китайської рівнини густота населення сягає 1000 осіб/км2, а в багатьох районах континентального Китаю вона не дотягує й до 3 осіб/км2.

Китай має найчисленніші у світі трудові ресурси, у країні налі-1 чується 700 млн пар робочих рук. Китайці вирізняються працьовитіс-1 тю, старанністю, дисциплінованістю, прагнуть здобути гарну освіту, шанобливо ставляться до старших за службовим становищем і віком.. Причини формування цих якостей можна знайти в конфуціанстві, буддизмі й даосизмі — усі ці релігії вплинули на морально-етичні норми цього великого народу.

Багато китайців займаються ушу — це традиційна система досконалювання особистості, що включає набір фізичних вправ і прийоми |бою з різними видами зброї та без неї. Відомо більше ніж три сотні, стилів і напрямків ушу. Говорячи про них, не можна не згадати й кунг-фу. Термін «гунфу» (кунг-фу) уперше був ужитий авторами книг з ушу. Зараз під цією назвою розуміють комплекси ушу, що культивуються в Сянгані, СІЛА й на Тайвані.

Майже 62 % населення країни проживає в сільських населених пунктах, особливо низький рівень урбанізації в Західному Китаї та на півдні країни. Швидкими темпами процеси урбанізації йдуть у Східному Китаї, де розташована більшість міст. Цікаво, що майже полонина городян обрали місцем проживання міста-мільйонери. Усього їх у країні більше ніж дев'яносто - кожне четверте місто-мільйонер Землі населене китайцями! До найбільших із них належать Шанхай (13,37 млн осіб), Пекін (10,3 млн осіб), Тяньцзін (9,3 млн осіб), Ухань (4,1 млн осіб), Харбін (3,1 млн осіб).

Пекін - столиця Китаю та одне з найдавніших міст країни. Історична частина Пекіна складається з Внутрішнього й Зовнішнього міст. Внутрішнє місто включає комплекс Імператорського міста, ядром якого є Заборонене місто з Імператорським палацом. За китайською традицією, Заборонене місто чітко розташоване за віссю північ і вдень і має прямокутну форму. Із кожного боку розташовані одні Юрота. З усіх боків Гугун, як ще називають Імператорський палац, точений глибоким ровом. По кутах розташовані однакові сторожові вежі. Усі частини Внутрішнього міста об'єднані системою палацових, храмових та інших споруд.

Якщо Пекін є офіційною «візитною карткою» КНР, то новий Китай персоніфікує Шанхай. Зараз це не тільки найбільша міська агломерація й провідний економічний центр КНР, але й національний «випробувальний полігон» в галузі промислових, наукових і фінансових технологій, центр більшості інновацій. Крім того, це дуже привабливе й своєрідне місто, яке часто називають Парижем Сходу.

Тяньцзін — місто на північному сході Китаю поблизу Жовтого моря. Це один із головних економічних центрів Китаю й важливий транспортний вузол. У давнину він був рибацьким селищем. Сьогодні тут виробляють автомобілі, мікроелектроніку, засоби зв'язку, продукцію хімічної промисловості, якісний сталевий прокат.

Ухань розташоване у східній частині Китаю, при впаданні річки Ханьшуй у Янцзи. Місто іноді називають «Східним Чикаґо». Тут перетинаються транспортні шляхи, які ведуть у дев'ять провінцій, що робить Ухань найбільшим торгово-розподільним пунктом багатого сільськогосподарського й гірничо-промислового району.

Харбін — місто в Північно-Східному Китаї, адміністративний центр провінції Хейлунцзян. Своїм виникненням Харбін зобов'язаний будівництву Китайсько-Східної залізниці. Сьогодні це великий економічний центр і транспортний вузол.

У Тибеті розташоване одне з найвисокогірніших міст світу — Лхаса (3650 м). Це адміністративний центр Тибетського автономного району й релігійний центр ламаїзму. У ньому розміщена колишня резиденція далай-лами — палац-монастир Потала.

Культура. Основою культури китайців є конфуціанство. Навчання регламентує взаємини між людьми, виховання й навчання, у ньому сформовані правила поведінки й моралі. Засновник навчання — давньокитайський мислитель Конфуцій.

Основні положення конфуціанства такі: взаємини в родині й суспільстві мають ґрунтуватися на повазі до старших, слухняності й суворому дотриманні певних норм; кожна людина має посісти своє місце в суспільстві відповідно до своїх здібностей; обов'язковим є дотримання культу предків; людині необхідно все життя навчатися й удосконалюватися.

Сьогодні вважається загальновизнаним, що слухняність, віра в правоту старших за віком і становищем у суспільстві, звичка підкоряти особисті інтереси суспільним відіграли вирішальну роль в адаптації людей до змін, які спричинила економічна реформа останніх детисятиліть.

Китайці подарували світу чимало винаходів, серед яких компас, сейсмограф, прилад для вимірювання відстаней, порох, папір і паперові гроші. Всесвітньої популярності набула вишукана китайська порцеляна. Країна є батьківщиною шовківництва — ця галузь існує вже чотири тисячоліття.

Господарство. Майже половину ВВП Китаю забезпечує промисловість. Швидкими темпами розвивається енергетика, країна посідає перше місце у світі за видобутком вугілля й друге за виробленням електроенергії. Розвиток чорної металургії спирається на значні запаси залізної руди й вугілля. Китай виробляє більше ніж 250 млн тонн сталі па рік. За цим показником країна посідає перше місце у світі, випереджаючи Японію, що перебуває на другому місці, більше ніж удвічі.

Обсяги виробництва в машинобудуванні ростуть швидкими темпами. Багато галузей і виробництв за останній час стали міжнародними спеціалізаціями Китаю. Це стосується верстатобудування, виробництві електроніки й, побутової електротехніки, наприклад радіоприймачі п, магнітофонів, годинників, телевізорів, відеомагнітофонів, холодильників, пральних машин. У країні розширюється виробництво тракторів та іншої сільськогосподарської техніки, автомобілів, суден ін піших видів транспорту.

У Південній частині Китаю розвиваються трудомісткі виробництві, а в Швнічно-Східній частині найбільше значення має важке машинобудування. Тут виробляється обладнання для шахт і металургійних заводів, електростанцій і хімічних підприємств, виготовляють локомотиви й вагони, вантажівки й верстати.

Галуззю міжнародної спеціалізації Китаю є легка промисловість. Половину всіх бавовняних, значну частину вовняних і шовкових тканин, а також одягу виробляють у Шанхаї.

Особливе значення в господарстві Китаю має харчова промисловість. Перше місце у світі посідає китайська рисоочисна й борошномельна промисловість. У значних обсягах виробляються олія, крупи, цукор. Розвиваються й інші виробництва, але експортне значення має тільки чайна. Країна є великим виробником різноманітних сортів чаю, найбільше значення має зелений чай.

Основний напрямок китайського сільського господарства — зерновий. Збір усіх видів зерна сягає 500 млн тонн, що становить світовий рекорд. Основна продовольча культура — рис, за його збором — 180 млн тонн — Китай також є рекордсменом. В основному рис вирощують у Сичуаньському міжгір'ї та долині річки Янцзи. Басейн Янцзи — найбільший рисівницький район світу й своєрідна межа між «рисівницьким» і «пшеничним» Китаєм. Щоправда, межа ця досить умов-' на, часто рис і пшеницю вирощують на одному полі, але в різний час;ї улітку — рис, а взимку — пшеницю.

Тваринництво в Китаї відіграє другорядну роль. Частково це пояснюється браком пасовищ у найбільш густонаселених районах і традиційній перевазі вегетаріанської їжі в раціоні китайців. Найбільше розводять свиней, дрібну й велику рогату худобу. У приміських районах сучасною індустрією стає птахівництво. Китай посідає перше міс-і це у світі за поголів'ям свиней і свійської птиці.

Провідне місце за вантажообігом посідають водний і залізничним транспорт. У віддалених і важкодоступних районах виняткове значення має автомобільний і в'ючний транспорт. Річковий транспорт особливо важливий для перевезень вантажів у широтному напрямку, при чому основний вантажообіг припадає на річкову систему Янцзи.

Стрімке зростання зовнішньої торгівлі обумовило розвиток1 морського транспорту, а за кількістю суден — 1817 — країна перебуває на другому місці у світі. Найбільші порти країни: .Сянган, Шан-.] хай, Ціньхуандао, Ґуанчжоу, Нінбо, Далянь, Тяньцзін.


© 2011 Банк рефератов, дипломных и курсовых работ.