Курсовая работа: Сновидіння Зігмунда Фрейда

Вступ.

В часи, які ми могли б назвати переднауковими, люди не затруднялися в поясненні сновидіння. Згадуючи його після пробудження вони дивилися на нього як на хорошу або погану ознаку зі сторони вищих божественних або демонічних сил. З розквітом природничо-наукового мислення вся ця міфологія перетворилася на психологію, і в даний час лише мізерна кількість освідчених людей сумніваються в тому, що сновидіння є продуктом психічної діяльності людини.

Але з відпаданням міфологічної гіпотези сновидіння стало потребувати пояснення. Умови виникнення сновидінь, відношення останніх до душевного життя під час бодрості, залежність їх від зовнішніх роздратувань під час сну,

неспівпадання між його образами і пов'язаними з ними аффектами,і нарешті, швидка зміна картинок в сновидінні і способи їх зміщення, спотворення і навіть випадання їх з пам'яті - всі ці і інші проблеми вже багато століть чекають на відповідь. На першому плані стоїть питання про значення сновидіння - питання, що має подвійне значення: по-перше - пояснення психічного значення сновидіння, зв'язок його з іншими душевними процесами і його біологічної функції; по-друге,чи можливо тлумачити сновидіння і чи має кожний елемент його змісту яке-небудь "значення", як ми звикли це знаходити в інших психічних актах.

Якщо говорити про сновидіння то в ньому можна виділити три напрямки. Одне з них,знаходить собі підтвердження у деяких філософів, які кладуть в основу сновидіння особливий стан душевної діяльності, що розглядається ними навіть як більш висока ступінь в розвитку душі; так, наприклад, Шуберт затверджує, ніби сновидіння є звільненням душі від гніту зовнішньої природи і звільненням від світу в цілому. Інші мислителі твердо тримаються думки, що сновидіння по своїй природі виникають від психічних збуджень і тих душевних сил, які протягом дня не можуть вільно виявлятися (фантазія уві сні - Шернер, Фолькельт). Багато спостерігачів приписують сновидінню здатність до особливо посиленої діяльності - принаймні в деяких сферах, наприклад в області пам'яті.

В протилежність цій думці, більшість авторів-психологів дотримується того погляду, що сновидіння навряд чи заслуговує назви психічного прояву; на їх думку, спонукачами сновидіння є виключно плотські і тілесні роздратування, або ті,що приходять до сплячого ззовні, або випадково виникають в ньому самому; зміст сну,зазвичай, має не таке велике значення, як наприклад, звуки, що виникають десятьма пальцями нетямущої в музиці людини, коли вони пробігають по клавішах інструменту. Сновидіння, згідно цьому переконанню, потрібно розглядати як "тілесний, у всіх випадках даремний і в багато кого - хворобливий процес" (Вінц). Всі особливості сновидінь пояснюються незв'язною і викликаною фізіологічними роздратуваннями роботою окремих органів або окремих груп кліток погруженного в сон мозку. Мало зважаючи на цю думку науки і не цікавлячись питанням про джерело сновидіння, народна думка, мабуть, твердо вірить в те, що сон все-таки має сенс ознаки,істина якої може бути розкрита за допомогою якого-небудь тлумачення. Вживаний з цією метою метод тлумачення полягає в тому, що згадуваний зміст сновидіння заміщається іншим змістом - по частинах на підставі твердо встановленого ключа, або весь зміст сновидіння цілком замінюється яким-небудь іншим цілим, по відношенню до якого перше є символом. Серйозні люди зазвичай сміються над цими стараннями: "сни - це піна морська".

Розділ 1. Сновидіння З. Фрейда.

1.1. Матеріал сновидіння. Память в сновидіннях.

Багато дослідників-психологів вказували на різноманітні аналогії між різними проявами душевного життя під час сну і різними станами при психічних захворюваннях. Нав'язливі ідеї і ідеї страху так само чужі нормальній свідомості, як сновидіння - безсонному; походження тих і інших для нашої свідомості однакове незрозуміло. Що стосується уявлень, то з'ясовувати їх джерело і спосіб виникнення спонукав нас практичний інтерес; досвід показав, що з'ясування прихованих від свідомості шляхів, що зв'язують хворобливі ідеї з рештою змісту свідомості, дає можливість оволодіти нав'язливими ідеями і рівносильно усуненню їх. Таким чином застосований спосіб пояснення сновидінь бере свій початок в психотерапії.

Описати його легко, але користуватися ним можна лише після певного навику. Коли хочуть застосувати цей спосіб до іншої особи наприклад до страждаючого страхом хворого, то йому пропонують зосередити всю увагу на своїй хворобливій ідеї, але не думати про неї, як він це часто робить, а прагнути з'ясувати собі і повідомляти негайно лікарю всі без виключення думки, які йому приходять в голову з приводу даної ідеї. Якщо хворий стане стверджувати, що його увага нічого не може уловити, то необхідно сказати, що така відсутністі уявлень неможлива. Дійсно, незабаром у хворого починає спливати ряд ідей, за якими слідують нові ідеї; проте хворий що проводить самоспостереження, при цьому звичайно заявляє, що випливаючі у нього ідеї безглузді або не важливі, не відносяться до справи і прийшли йому в голову абсолютно випадково, без жодного зв'язку з даною задачею. Вже тепер можна помітити, що саме ця критика зі сторони хворого була причиною того, що дані ідеї не висловлювалися і навіть не усвідомлювалися ним. Тому якщо вдається mпримусити хворого відмовитися від різної критики з приводу думок, що приходять йому в голову і продовжувати визначати мисленнєві ряди, що випливають при напруженій увазі, то можна отримати досить психічний матеріал, який має звязок з хворобливою ідеєю, знаходить зв'язок останньої з іншими ідеями і дає можливість при подальшому дослідженні замістити хворобливу ідею якою-небуть другою, цілком гармонуючої зі змістом психіки.Завжди можливо отримати достатній для зникнення хворобливої ідеї матеріал якщо звертати увагу саме на "небажані" асоціації що "заважають мисленню" і залучити хворого до самокритики. Коли бажають застосувати цей метод на самому собі, необхідно при дослідженні негайно записувати себе все що приходить випадково у голову і навіть незрозумілі спочатку думки.

Тепер подивимося, до яких результатів приводить використовування зазначеного методу при дослідженні сновидінь. Для цього придатний будь-який приклад. „Проте по певних мотивах я візьму своє власне сновидіння, коротке за змістом і в спомині що згадується мені неясним і безглуздим; зміст його записаний мною негайно після пробудження: "компанія за столом або табльдотом(*)... Їдять шпинат... Пані Е. Л. сидить поряд зі мною, вся обернувшися до мене, і дружньо кладе руку мені на коліно. Я, відстороняючись, забираю її руку. Тоді вона говорить: "а у вас завжди були такі красиві очі..." Після цього я нечітко розрізняю як би два ока на малюнку або як би контур лінзи від окулярів..." Це - все сновидіння або принаймні все те,що я можу про нього пригадати. Воно здається мені неясним і безглуздим, а більш за все дивним. Пані -Е. Л.- жінка, з якою я був просто знайомий і, наскільки я усвідомлюю, близьких відносин ніколи не бажав; я вже давно не бачив її і не думаю, щоб в останні дні про неї йшла мова. Моє сновидіння не супроводжувалося ніякими емоціями; роздуми над ним не дають мені більш точного пояснення. Тепер я без певного наміру і без жодної критики буду відзначати думки які мені приходять в голову і які випливають при самоспостереженні.Для цього корисно розкласти сновидіння на елементи і відшукувати примикаючі до кожного з них думки. Компанія за столом або табльдотом.З цим зв'язується спогад про невелике переживання, що відбулося вчора ввечері. Я пішов з маленької компанії у супроводі друга, який запропонував узяти карету і відвезти мене додому.

(*) Табльдот - загальний обідній стіл по загальному меню в пансіонатах, в готелях, на курортах.

"Я, - сказав він,- віддаю перевагу кареті з таксометром; це так цікаво: завжди маєш перед собою щось, на що можна дивитися". Коли ми сіли в карету і кучер встановлював таксометр, і вже стало видно перші шістдесят геллерів, я продовжив його жарт: "ми тільки сіли і вже винні йому шістдесят геллерів". Карета з таксометром нагадує мені завжди табльдот; вона робить мене скупим і егоїстичним, бо безперестанно говорить про мій борг; мені все здається, що борг дуже швидко росте і я побоююся, як би мені не вистачило грошей, подібно тому як за табльдотом я не можу звільнитися від смішного побоювання, ніби я отримаю дуже мало, якщо не піклуватимуся про свою вигоду. У минулому я продекламував: "ви самі життя даєте нам; бідного ви робите боржником". Інша виникла у мене думка з приводу табльдота: декілька тижнів тому за загальним столом в готелі одного тірольського гірського курорту я сердився на свою дружину за те, що вона,на мою думку, була недостатньо офіційна з деякими сусідами, з якими я не хотів мати нічого спільного. Я попросив її більш цікавитися мною ніж іншими.Це одне й те саме,якби мене обійшли за табльдотом. Тепер мені приходить в голову протилежність між поведінкою моєї дружини за столом і поведінкою в моєму сновидінні пані Е. Л., яка вся обернулася до мене. Далі: я помічаю, що сновидіння є відтворенням невеликої сцени, що відбулася між мною і моєю дружиною ще до одруження, під час мого залицяння до неї. Ніжний потиск руки під скатертиною послужило відповіддю на мій лист з серйозною пропозицією. Але в сновидінні дружина моя замінена чужою мені пані Е. Л. Пані Е. Л.- дочка одного пана, якому я винен був. Не можу при цьому не помітити, що тут виявляється несподіваний зв'язок між елементами сновидіння із думками які приходять мені в голову. Якщо слідувати за ланцюгом асоціацій, які витікають з якого-небудь елемента змісту сновидіння, то можна скоро прийти до іншого елементу цього ж змісту. Думки, що приходять в голову з приводу сновидіння, відновлюють ті зв'язки, які в самому сновидінні не помітні.

Коли хто-небудь вважає, що інші стануть піклуватися про нього без всякої користі для себе, хіба не припускають звичайно задати такому простаку іронічне питання: "що ж ви думаєте, що це або інше робиться ради ваших прекрасних очей?" З цієї точки зору слова пані Е. Л. в сновидінні - "у вас завжди були такі прекрасні очі" означають не що інше, як - "люди вам завжди надавали послуги; ви всі дарма одержували". Звичайно, насправді завжди було навпаки: за все те хороше, що мені робили інші, я платив дорого; але мабуть, на мене все-таки справило враження та обставина, що мені вчора дарма дісталася карета, в якій мій друг відвіз мене додому.

Окрім цього, приятель, у якого ми вчора були в гостях, часто примушував мене залишатися перед ним у боргу; лише недавно я не скористався випадком відплатити йому. Між іншим, у нього є єдиний подарунок від мене -антична чаша з намальованими по краях її очима для захисту від "лихого ока". До речі, приятель цей- очний лікар; в цей же вечір я питав його про пацієнтку, яку направив до нього для підбору окулярів.

Я помічаю, що майже всі уривки сновидіння перейшли в новий зв'язок. Проте цілком природно було б запитати, чому в сновидінні на столі фігурує саме шпинат? Річ у тому, що шпинат нагадує мені маленьку сцену, що відбулася недавно за нашим сімейним столом, коли моя дитина - якраз та, у якої дійсно красиві очі, відмовлялася їсти шпинат. В дитинстві я так само поводився: шпинат довгий час був мені огидний, поки мій смак не змінився і ця зелень зробилася моєю улюбленою стравою; спомин про останнє зближує, отже, мої смаки в mдитинстві із смаками моєї дитини. "будь задоволений, що у тебе є шпинат, сказала матір маленькому гурману, є діти, які були би дуже раді і цій страві". Цей перебіг думок нагадує мені про обов'язки батьків по відношенню до дітей, і в зв'язку з цим слова Гете: "ви самі життя даєте нам; бідного ви робите боржником" - набувають нового значення. Тут я зупинюся, щоб розглянути отримані дотепер результати аналізу сновидіння. Слідуючи за асоціаціями випливаючими безпосередньо за окремими вирваними із загального зв'язку елементами сновидіння, я прийшов до ряду думок і спогадів які знаходять значущі переживання мого душевного життя. Цей здобутий за допомогою аналізу сновидіння матеріал знаходиться в тісному зв'язку із змістом сновидіння, але зв'язок цей все-таки такий що я ніколи не міг отримати цей новий матеріал із самого змісту сновидіння. Сновидіння не супроводжувалося ніякими емоціями, було незв'язаним і незрозумілим; проте, коли спливають приховані в сновидінні думки, я випробовую сильні і цілком обгрунтовані емоції. Думки самі з'єднуються в логічно зв'язані ряди в центрах яких повторно з'являються деякі уявлення; в нашому прикладі такими не виступаючими в самому сновидінні уявленнями є: протилежність і корисливе безкорисливе.

В цій отриманій з аналізу тканині я міг би міцно стягнути нитки і показати, що останні сходяться в одному загальному вузлі; але міркування не наукового, а приватного характеру не дозволяють мені провести цю роботу публічно: справа в тому що я був би вимушений тоді повідомляти багато що з того, що повинне залишитися моєю таємницею, оскільки при аналізі свого сновидіння я з'ясував собі такі факти, в яких неохоче признаюся самому собі. Але чому у такому разі я не виберу для аналізу інше сновидіння, щоб аналіз його міг швидше переконати в точності значення і правильності зв'язку отриманого з нього матеріалу? На це можна відповісти, що кожне сновидіння, яким я займуся, неминуче приведе мене до тих же фактів, що неохоче повідомляються, і спонукає до такого ж замовчування. Цього утруднення я не уникнув також і в тому випадку, якщо б став аналізувати сновидіння іншої особи; хіба тільки обставини дозволили б відкинути всякі замовчування без шкоди для особи, що довіряється мені.

Вже тепер приходить в голову ідея, що сновидіння є як би заступником того багатого відчуттями і змістом ходу думок, до якого ми прийшли після аналізу. Я ще не знаю процес, шляхом якого з цих думок виникло дане сновидіння, але я бачу, що неправильно розглядати це сновидіння як чисто тілесне психічно незначуще явище, що виникло ніби дякуючи ізольованої діяльності окремих груп кліток сплячого мозку.

Крім того, я помічаю ще дві речі: по-перше, зміст сновидіння набагато коротше тих думок, заступником яких я його вважаю, і, по-друге, аналіз знайшов як спонукач сновидіння нікчемний випадок, що мав місце напередодні увечері.

Я, звичайно, не став робити висновків, що так далеко зайшли, якби в моєму розпорядженні був аналіз тільки одного сновидіння; але досвід показав мені, що, слідуючи без критики за асоціаціями, я при аналізі будь-якого сновидіння приходжу до такого ж ряду думок зв'язаних між собою по значенню і правильним чином. От чому не слід думати, що знайдений при першому аналізі зв'язок може виявитися випадковим збігом. Тепер я рахую себе має право зафіксувати свою нову точку зору в певних термінах. Сновидіння, як воно згадується мені, я протиставляю отриманому при аналізі матеріалу і називаю перше (тобто сновидіння) явним змістом сновидіння, а другий (тобто матеріал) -поки без подальшого розмежування - прихованим змістом сновидіння. Тепер нам належить дозволити дві нові задачі: 1) який той психічний процес, який перетворив прихований зміст сновидіння в явне, знайоме мені по залишеному в пам'яті сліду, і 2) який той або ті мотиви, які викликали таке перетворення? Процес переробки прихованого змісту сновидіння в явне я називатиму роботою сновидіння; протилежна цьому робота, що веде до зворотному перетворенню, знайома вже нам як робота аналізу. Решта проблем сновидіння - питання про спонукачі сновидінь, про походженні їх матеріалу, про значення і функцію сновидінь, про причинах забуває останніх - все це я обговорюватиму при аналізі не явного, а знов знайденого прихованого змісту сновидіння.

Оскільки що всі зустрічаються в літературі суперечливі і неправильні погляди на сновидіння можна пояснити незнайомством авторів з прихованим змістом сновидіння, яке може бути розкрито тільки шляхом аналізу, то я надалі самим ретельним чином уникатиму змішення явного сновидіння з прихованими його думками.

1.2. Види сновидінь.

Перетворення прихованих думок сновидіння в явний його зміст заслуговує нашої повної уваги як перший приклад переходу одного способу виразу психічного матеріалу в іншій: із способу виразу, зрозумілого нам без жодних пояснень, в такий спосіб який стає зрозумілим лише насилу і за наявності певних вказівок. Беручи до уваги відношення прихованого зміст сновидіння до явного, можна розділити сновидіння на три категорії. По-перше, ми розрізняємо сновидіння цілком осмислені зрозумілі, тобто допускаючі без подальших утруднень пояснення їх з погляду нашого нормального душевного життя. Таких сновидінь багато; вони здебільшого короткі і загалом здаються нам не заслуговуючими особливої уваги, оскільки в них відсутнє все то що могло б збудити наше здивування і показатися нам дивним. Між іншим, існування таких сновидінь є сильним аргументом проти навчання, яке пояснює виникнення сновидінь ізольованою діяльністю окремих груп мозкових кліток: в цих сновидіннях ми не знаходимо ніяких ознак зниженої або засмученої психічної діяльності; проте ми ніколи не сумніваємося в тому, що маємо справу з сновидіннями, і не змішуємо їх з продуктами безсонної свідомості. Іншу групу утворюють сновидіння, які, будучи зв'язними і ясними по значенню все-таки здаються нам дивними, тому що ми не можемо зв'язати їх значення з нашим душевним життям. З таким випадком ми маємо справу коли нам, наприклад, сниться, ніби якийсь близький родич помер від чуми, тоді як у нас немає ніяких підстав чекати, побоюватися або припускати це; ми тоді задаємося питанням із здивуванням, звідки прийшла нам в голову така ідея? Нарешті, до третьої групи відносяться сновидіння, позбавлені значення і незрозумілі, тобто що представляються нам незв'язними, спутаними і безглуздими. Пригнічуюче більшість продуктів нашого сновидіння знаходить такий саме характер, яким пояснюються і презирливе відношення до сновидінням, і лікарська теорія про звуження душевної діяльності в сні; тим паче, що в довгих і складних побудовах сновидінь завжди убачаються ясні ознаки незв'язності.

Зіставлення явного і прихованого змісту сновидіння очевидно, має значення тільки для сновидінь другої і ще більш третьої категорії; тут ми зустрічаємося із загадками, які зникають лише після заміщення явного сновидіння прихованими його думками, і тому для приведеного вище аналізу ми вибрали як приклад таке саме спутане і незрозуміле сновидіння. Проте, проти всякого очікування, ми зіткнулися з мотивами, які перешкодили нам цілком ознайомитися з прихованими думками сновидіння; унаслідок же повторення подібних випадків і при інших аналізах ми прийшли до припущенню, що між незрозумілим і спутаним характером сновидіння, з одного боку, і утрудненнями при повідомленні прихованих думок сновидіння - з іншою, є якась інтимна і закономірний зв'язок. Перш ніж досліджувати природу цього зв'язку буде корисно ознайомитися з більш зрозумілими сновидіннями першої категорії, в яких явний і прихований зміст співпадають, тобто які обходяться без роботи сновидіння.

Дослідження цих сновидінь корисне ще з іншої точки зору. Сновидіння дітей завжди мають такий саме характер, тобто осмислений і недивний; між іншим, ця обставина є новим аргументом проти пояснення сновидіння засмученої діяльністю мозку під час сну, бо - чому у дорослого таке пониження психічних функцій потрібне вважати характерним Для сонного стану, а у дитини не потрібно? І ми маємо право чекати, що з'ясування психічних процесів у дитини, у якої вони значно спрощені, виявиться необхідної попередньої ра ботой для ознайомлення з психологією дорослого. Отже, я приведу кілька сновидінь дітей.

Дівчинку 19 місяців від народження цілий день тримають на дієті, оскільки її вранці рвало і, за словами няні, вона пошкодила собі суницею. Вночі після цього голодного дня няня чула, як дівчинка уві сні називала своє ім'я і при цьому додавала: "суниця, малина, яєчко, каша". Їй отже, сниться, ніби вона їсть, і з свого меню вона указує як раз на те, що в найближчому майбутньому, на її думку, нею мало будуть давати. Подібним же чином 22-місячному хлопчику, який за день перед тим подарував своєму дядьку кошик свіжих вишень, покуштувавши з них тільки декілька штук, сниться заборонений плід; він прокидається з радісною звісткою: "Герман з'їв всі вишні". Дівчинка 3 1/4 року вчинила вдень по озеру прогулянку, яка показалася їй недостатньо тривалої, і дівчинка при висадженні плакала. На інший ранок вона розказала, що каталася вночі по озеру, тобто продовжила перервану прогулянку. Хлопчик 5 1/4 року залишився незадоволений прогулянкою пішки в околиці гори

Дахштейн; як тільки показувалася нова гора, він довідувався, чи не Дахштейн це, а потім відмовився продовжити шлях до водопаду. Його поведінку приписували утомленості, але воно знайшло краще пояснення, коли хлопчик на наступний ранок повідомив свій сон, ніби він піднявся на гору Дахштейн. Очевидно, він вважав, що прогулянка має на меті підйом на Дахштейн, і тому був засмучений, коли йому не вдалося побачити бажану гору. Уві сні він отримав те, чого йому не дав день. Подібний же сон бачила шестирічна дівчинка, батько якої перервав прогулянку з нею, не дійшовши до наміченої цілі зважаючи на пізній час. По дорозі назад вона звернула увагу на шляховий стовп, вказуючий дорогу до іншого місця прогулянок, і батько пообіцяв повести її туди іншим разом. На наступний ранок вона зустріла батька із звісткою про те, що їй снилося, ніби вона з батьком в тому і іншому місці.

У всіх цих дитячих сновидіннях впадає в очі одна загальна межа: всі вони виконують бажання, які зародилися вдень і залишилися незадоволеними; ці сновидіння є простими і незамаскованими виконаннями бажань. Не чим іншим, як виконанням бажання, є і наступний на перший погляд не зовсім зрозумілий дитячий сон. Дівчинка, близько чотирьох літ від народження, хвора дитячим паралічем, була привезена з села в місто; тут вона переночувала у тітки у великій для неї ліжку. На наступний ранок вона розказала свій сон, ніби ліжко було мале, так що їй не вистачало місця. Це сновидіння легко пояснити з погляду виконання бажань якщо пригадати, що діти часто висловлюють бажання "бути великим". Величина ліжка дуже підкреслювала маленькій гості її власну величину; тому вона уві сні виправила неприємне їй співвідношення і зробилася такою великою, що велике ліжко виявилося для неї дуже маленьким.

Якщо навіть зміст дитячих сновидінь ускладнюється і стоншується, все-таки в них легко побачити виконання бажань. Восьмилітньому хлопчику снилося, ніби він з Ахіллесом їхав на колісниці, якою правив Діомед. Як виявилося, він за день перед тим захопився читанням оповідей про грецьких героїв: легко довести, що він узяв цих героїв за зразок, жалкував, що не жив в їх час.

З цього невеликого числа сновидінь з'ясовується друга характерна властивість дитячих сновидінь: їх зв'язок з життям в течію дня. Виконувані в сновидіннях бажання залишалися від попереднього дня, причому наяву вони супроводжувалися інтенсивними емоціями. Неістотне і байдуже те, що здається таким дитині, не знаходить собі місця в сновидіннях.

Серед дорослих можна також зібрати багато прикладів подібних сновидінь дитячого типу, але вони, як ми згадували, переважно короткі. Так, наприклад, багатьом особам при спразі вночі сниться, ніби вони п'ють; тут сновидіння прагне усунути роздратування і продовжити сон. У інших бувають часто такі "зручні" сновидіння перед пробудженням, коли наближається час вставати; їм тоді сниться, що вони вже встали, знаходяться біля умивальника або вже в училищі, конторі і інше, де вони повинні бути в певний час. В ніч перед поїздкою куди-небудь нерідко сниться, ніби ми вже приїхали до місця призначення; перед поїздкою в театр або в суспільство сновидіння нерідко передбачає як би унаслідок нетерпіння очікуване задоволення. В інших випадках сновидіння виражають виконання бажань не в такій прямій формі; тоді, щоб розпізнати приховане бажання, необхідно встановити який-небудь зв'язок або зробити деякий висновок, тобто необхідно почати роботу тлумачення. Так наприклад, у разі, коли чоловік повідомляє мені сновидіння його молодої дружини, ніби у неї наступили місячні, треба не випустити з уваги, що кожна молода жінка при припиненні місячних підозрює про вагітність. Зважаючи на це, сновидіння містить вказівку на вагітність і його значення в тому, що воно виконує бажання не завагітніти. В незвичайних і екстремальних умовах сновидіння такого інфантильного характеру особливо часті. Керівник однієї полярної експедиції повідомляє, наприклад, що його команді в час зимівлі в льодах з одноманітним харчуванням і мізерним раціоном регулярно, як дітям, снилися сни про прекрасні обіди, купу тютюну і про те, що вони вдома.

Вельми нерідко з довгого, складного і в загальному випадку спутаного сновидіння виділяється особливо ясно один уривок, в якому легко можна взнати виконання бажання, але в цей же час спаяний з іншим незрозумілим матеріалом. При спробі аналізувати самі, мабуть, прозорі сновидіння дорослих доводиться часто із здивуванням констатувати, що вони рідко бувають такими простими, як дитячі сни, і що за виконанням бажання в них криється ще інше значення.

Рішення загадок сновидінь було б, звичайно, простим і задовільним, якби робота аналізу давала нам можливість зводити також безглузді і спутані сновидіння дорослих до інфантильного типу виконання якого-небудь інтенсивно- відчутного бажання дня. Зовнішні ознаки, звичайно, не вказують на подібну можливість: сновидіння дорослих здебільшого наповнені самим байдужим і стороннім матеріалом, який зовсім не вказує на виконання бажань.

Перш ніж розлучитися з дитячими сновидіннями – цими незамаскованими виконаннями бажань, нам хотілося б вказати ще на одну давно помічену головну, характерну властивість, яка саме в цій групі виявляється в найчистішому вигляді. Справа в тому що кожне з цих сновидінь можна замінити одним побажанням: "ой якби прогулянка по озеру ще продовжилася" - "якби я був вже умитий і одягнений" - "мені б було слід приховати вишні замість того, щоб давати їх дядьку". Але сновидіння містить в собі більше, ніж одне побажання: останнє є уві сні вже виконаним, причому це виконання представляється як би реальним і скоюється на очах; матеріал сновидіння полягає переважно, хоча і не виключно, з ситуацій і здебільшого із зорових образів. Таким чином, в цій групі можна знайти свого роду часткову переробку, яку слід вважати роботою сновидіння: думки виражаючі побажання на майбутнє, заміщені картиною, що протікає в теперішньому часі.

1.3. Явний і прихований зміст сновидіння.

Ми схильні допустити, що і в спутаних сновидіннях має місце подібне перетворення в ситуацію, хоча і не можна знати чи містяться в них побажання. Повідомлений спочатку приклад сновидіння, в аналіз якого ми дещо поглибилися, дає нам – по крайньому заходу в двох випадках - мотив припускати щось подібне. При аналізі я зустрічаюся з тим фактом, що дружина моя за столом цікавиться іншими, заподіюючи мені цим неприємність; в сновидінні ж міститься прямо протилежна картина: жінка, що заміщає мою дружину, вся повертається до мене. Чи не дає неприємне переживання кращий привід для прояву бажання, щоб справа йшла навпаки? Це і відбувається уві сні. В такому ж зв'язку знаходиться неприємна при аналізі думка, що мені нічого не діставалося дарма, із словами жінки в сновидінні: "у вас же завжди були такі красиві очі". Таким чином, суперечності між явним і прихованим змістом сновидіння можуть бути частково зведені до виконання бажань.

Набагато більш впадає в очі інший результат роботи сновидіння, який веде до виникнення незв'язних сновидінь. Якщо порівняти на будь-якому прикладі кількість образів в сновидінні з числом прихованих його думок, здобутих шляхом аналізу і лише ледве що простежуються в самому сновидінні, то не можна сумніватися в тому що робота сновидіння проводить прекрасну концентрацію або згущування. Спочатку важко скласти собі уявлення про масштаб цього згущування, але воно проводить тим більше враження, ніж глибше вдається проникнути в аналіз сновидіння. Тоді не можна знайти ні одного елемента сновидіння, від якого б асоціативні нитки не розходилися по трьох або більш напрямам, жодної ситуації яка б не була складена з трьох або більш вражень і переживань. Так, наприклад, мені приснилося одного разу щось ніби басейну, в якому по всіх напрямах плавали ті, що купаються; в одному місці на краю басейну стояла людина, нахилившися до одного що купається, як би з наміром витягнути його. Ситуація була складена із спомину про одне переживання в період статевого дозрівання і з двох картин, одну з яких я бачив незадовго перед сновидінням. Картини ці зображали "Переляк в купальні" з швиндовского циклу "Прекрасна Мелузіна" (див. Купальниць що розбігаються) і "Проточні води" якогось італійського художника; маленьке ж переживання полягало в тому, що мені довелося одного разу побачити, як вчитель плавання в купальні допомагав вийти з води одній пані, яка забарилася до настання призначеного для чоловіків часу.

Ситуація у вибраному для аналізу прикладі викликає у мене при аналізі невеликий ряд спогадів, кожне з яких внесло дещо в зміст сновидіння. Перш за все це - маленька сценка з періоду мого залицяння, про яку я вже говорив; мало тоді місце рукопотискання під столом яке внесло в сновидіння подробицю "під столом", про яку я пригадав пізніше. Про "повернення" до мене тоді, звичайно, не було мови; але з аналізу я знаю, що цей елемент є виконанням бажання через контраст і відноситься до поведінки моєї дружини за табльдотом. За цим недавнім спомином ховається подібна ж, але більш важлива сцена після наших змовин яка привела навіть до сварки на цілий день. Довірливість і опускання руки на коліно відноситься до зовсім іншого зв'язку спогадів і до абсолютно іншим особам; цей елемент сновидіння стає, в свою чергу, початковим пунктом двох нових окремих рядів спогадів і т.д.

Приховані думки сновидіння, що з'єднуються для уявлення ситуації в сновидінні, повинні, звичайно, наперед бути придатними для цієї мети: у всіх складових частинах повинні бути в наявності один або декілька загальних елементів. Сновидіння проводить таку ж роботу як Френсис Гальтон при виробництві своїх фамільних фотографій: сновидіння як би накладає один на одного різні складові частини; тому в загальній картині на перший план виразно виступають загальні елементи, а контрастуючі деталі майже взаємно знищуються. Такий процес пояснює частково також і своєрідну спутаність численних елементів сновидіння. Виходячи з цього необхідно при тлумаченні сновидінь дотримуватися наступного ,правила: якщо при аналізі можна яку-небудь невизначеність дозволити яким-небудь "або-або", то при тлумаченні потрібно замінити цю альтернативу за допомогою "і", зробивши кожний член її початковим пунктом для незалежного ряду знов спливаючих думок. Якщо між прихованими думками сновидіння немає загальних сподівань і, робота сновидіння прагне створити їх, щоб зробити можливим загальний виклад. Кращий спосіб зближувати дві приховані думки, не маючі нічого спільного, полягає в зміні словесного виразу однієї з них, відповідно якому змінюється і вираз іншої думки. Це такий же процес, як і віршування при якому співзвуччя замінює шукану загальну частину. Велика частина роботи сновидіння полягає в створенні подібних - часто дуже дотепних, але часто також і натягнутих - зв'язуючих думок; останні, виходячи із загальної картини сновидіння, тягнуться до прихованих його думок, які різні за формою і змістом і випливають лише при аналізі сновидіння. Так само і при аналізі узятого нами сновидіння ми зустрічаємося з подібним випадком зовнішньої зміни думки для узгодження її з іншою, по суті" чужою думкою. Так, при продовженні аналізу я натрапляю на наступну думка: я хотів би один раз також отримати щонебуть даремно. Але ця фраза непридатна для загального змісту сновидіння і тому замінена іншою формою: я хотів би насолодитися чимнебуть без витрат коштів.

Останнє слово другим своїм значенням годиться вже для кругу ідей при табльдоті і може бути застосовано до фігуруючого в сновидінні шпинату. Коли подають на стіл яке-небудь блюдо, від якого діти відмовляються, то мати намагається, звичайно, спочатку ласкаво умовити дітей: спробуйте хоч трохи. Звичайно, нам може показатися дивним, що робота сновидіння так вправно користується подвійним значенням слів; але досвід показав, що це - найзвичайніше явище.

Згущуванням образів в сновидінні пояснюється поява деяких елементів, властивих тільки йому і не знаходимих в нашій свідомості наяву. Такі складові і змішані особи і дивні змішані образи, які можна порівняти із створеними народною фантазією на Сході химерними тваринами; останні, проте мають в нашому уявленні певну застиглу форму, між тим як сновидіння постійно створює нові складні образи в невичерпному багатстві. Кожний знайомий з такими створіннями по своїм власним сновидінням. Способи їх освіти вельми різні. Я можу створити складовий образ особи, або наділюючи його рисами двох різних осіб, або даючи йому вигляд одного, а ім'я іншого, або уявляючи собі візуально одну особу і ставлячи його в положення, в якому знаходилося інше. У всіх цих випадках з'єднання різних облич в одного їх представника в сновидінні цілком осмислено: воно має у вигляді зіставлення оригіналів з відомої точки зору яка може бути згадана і в самому сновидінні. Але звичайно тільки шляхом аналізу можна відшукати ці загальні риси злиті в одне лице, а утворення таких осіб в сновидінні лише натякає на ці загальні риси.

Таким же багатоманітним шляхом і з тих же причин виникають невимірні багаті за змістом композиції сновидіння, прикладів яких я не буду приводити. Вони перестануть здаватися дивними, якщо не зіставляти їх з об'єктами сприйнятті наяву, а мати у вигляді, що вони є результатом згущування образів сновидіння і виділяють в скороченому вигляді загальні риси скомбінованих таким чином об'єктів. Але ця спільність і в даному випадку з'ясовується по більшій частини тільки шляхом аналізу; робота сновидіння як би говорить: всі ці явища мають якийсь загальний характер. Розкладання цих композицій шляхом аналізу часто веде найкоротшим шляхом до тлумачення сновидіння. Так, мені снилося одного разу, що я сиджу на одній лаві з одним з своїх колишніх університетських вчителів, причому лава ця починає швидко рухатися серед інших лав. Ця картина є комбінацією аудиторії з Trottoir roulant (*), подальший розвиток думки я не простежую.

(*) Trottoir roulant - тротуар, що рухається.

(**) Дослівний переклад німецького прислів'я. По значенню приблизно відповідає російській: "на добрий привіт - добра відповідь".

(***) Ауеровський пальник - одна з типів газових пальників що використовуються на початку століття для освітлення.

Іншим разом уві сні я сиджу у вагоні і тримаю на колінах якийсь предмет, що має форму капелюха-циліндра і зроблений з прозорого скла. З приводу цієї картини мені негайно приходить в голову прислів'я: з капелюхом в руці можна пройти по всій країні (**). Скляний циліндр нагадує побічно ауэровский пальник (***), і я зразу взнаю, що хотів би винайти що-небудь, що допомогло б мені зробитися таким же багатим і незалежним, як мій земляк д-р Ауер фон Вельсбах: тоді я міг би подорожувати замість того, щоб сидіти у Відні. В сновидінні я подорожую з своїм винаходом - скляним капелюхом-циліндром, який, втім, ще не увійшов у вжиток. Особливо охоче робота сновидіння сполучає в одній комбінації два що суперечать один одному уявлення. Так наприклад, одна жінка бачить уві сні у себе в руках високе квіткове стебло, як у ангела на картинах благовіщення діви Марії (її називають - непорочна діва Марія); але стебло покрито великими білими кольорами, схожими на камелії (протилежність непорочності - дама з камеліями).

Велику частину того, що ми взнали щодо походження образів уві сні, можна виразити в наступній формулі: кожний елемент сновидіння в надлишку визначається прихованими думками сновидіння і зобов'язаний своїм походженням не одному елементу цих думок, а цілому ряду їх; проте останні не тісно зв'язані між собою, а відносяться до самих різних областей переплетення думок. В змісті сновидіння кожний елемент є по суті виразом всього цього різноманітного матеріалу. Крім того, аналіз розкриває ще і іншу сторону складного співвідношення між змістом сновидіння і прихованими його думками: подібно тому, як від кожного елемента сновидіння йдуть нитки до багатьох прихованих думок так і кожна прихована думка сновидіння виражається звичайно не одним, а декількома елементами сновидіння; асоціативні нитки не йдуть просто від прихованих думок до змісту сновидіння, а багато разів схрещуються і переплітаються.

Розділ 2. Робота сновидіння.

2.1. Робота згущення.

Разом з перетворенням думок в ситуацію ("драматизацією") найважливішою і своєрідною ознакою роботи сновидіння є згущування. Але дотепер нам ще нічого не відоме про мотиви спонукаючих нас до такого згущування змісту.

В складних і спутаних сновидіннях, якими ми тепер зайняті не можна пояснювати всю відмінність між змістом сновидіння і прихованими його думками тільки згущуванням і драматизацією. Є докази впливу ще і третього чинника, який заслуговує ретельного дослідження.

Коли мені вдається шляхом аналізу докопатися до прихованих думок сновидіння, то я перш за все помічаю, що явний зміст сновидіння складається зовсім з іншого матеріалу, ніж приховане. Звичайно це == тільки зовнішня різниця, зникаюча при уважному дослідженні, бо в результаті весь зміст сновидіння можна знайти в прихованих думках і майже всі ці думки знаходять собі вираз в змісті сновидіння. Але з цієї різниці все-таки дещо залишається ще після аналізу. Те, що в сновидінні виступало виразно на перший план як істотне, повинне після аналізу задовольнятися вельми підлеглою роллю серед інших прихованих думок сновидіння; навпаки, ті з останніх, які за свідченням моїх відчуттів мають право на найбільшу увагу в сновидінні, або зовсім відсутні, або виражені віддаленими натяками в неясних частинах його. Це явище я можу описати ще таким чином: в час роботи сновидіння психічний акцент зміщується з думок і уявлень, якими вони володіють по праву, до інших, що не мають по моїй думці, ніякого права на таке виділення; жоден процес не допомагає так сильно, як цей, приховати значення сновидіння і зробити незрозумілим зв'язок між змістом сновидіння і прихованими його думками. Під час цього процесу, який я назву зсувом в сновидінні, спостерігається також заміщення психічної напруги значущості і афектної наповненості думок жвавістю образів. Найясніше в змісті сновидіння здається звичайно самим важливим, тоді як раз в неясній частині сну часто можна знайти найбезпосередніший зв'язок з найістотнішим прихованою думкою сновидіння.

2.2. Робота зміщення.

Те, що я назвав зсувом в сновидінні, можна б було назвати також переоцінкою психічних цінностей. Для повної оцінки даного явища необхідно ще вказати на те, що ця робота зміщення , або переоцінки, вельми неоднакова в різних сновидіннях: бувають сновидіння, що утворилися майже без жодного зміщення і є в той же час цілком осмисленими і зрозумілими, які, наприклад незамасковані виконання бажань в сновидінні; в інших сновидіннях, навпаки, жодна з прихованих думок не зберегла своєї власної психічної цінності і все істотне прихованих думок заміщено другорядним. Між цими двома формами спостерігається цілий ряд поступових переходів: чим темніше і спутане сновидіння тим більшу участь в його створенні можна приписати процесу зсуву.

Вибраний нами для аналізу приклад знаходить такий зсув, через зміст сновидіння і прихованих його думок має центри в різних пунктах: в сновидінні на перший план виступає ситуація, ніби якась жінка робить мені аванси; в прихованих же думках центр тяжкості покоїться на бажанні покуштувати разок безкорисливу любов, "яка нічого не стоїть"; остання думка ховається тільки за розмовами про красиві очі і віддаленим натяком в слові "шпинат".

Виправляючи шляхом аналізу вироблений в сновидінні зсув ми приходимо до абсолютно незаперечних висновків щодо двох спірних проблем сновидіння, саме: щодо спонукачів сновидіння і зв'язки останнього з пильнуванням. Є сновидіння які відразу знаходять свій зв'язок з денними переживаннями; в інших же не можна відшукати цього зв'язку. Проте аналіз доводить, що кожне сновидіння без виключення пов'язане з яким-небудь враженням останніх днів або, вірніше, останнього дня перед сновидінням. Враження, що грає роль спонукача сновидіння, може бути так значно, що наяву нас не дивує інтерес до нього; в цьому випадку ми справедливо рахуємо сновидіння продовженням важливих інтересів дня. Але звичайно, якщо зміст сновидіння має яке-небудь відношення до денного враження, останнє таке нікчемне і так легко забувається, що ми лише насилу пригадуємо його. Сновидіння, будучи навіть зв'язним і зрозумілим, неначе цікавиться найбайдужішими дрібницями, які наяву не могли викликати ніякого інтересу. Зневага до сновидіння в значній ступені пояснюється тим, що воно надає таку перевагу байдужому і неважливому.

Але аналіз руйнує зовнішню видимість, з якою пов'язана ця низька оцінка сновидіння. Там, де сновидіння виставляє на перший план як спонукач байдуже враження, аналіз звичайно знаходить значне і справедливе хвилююче переживання, яке в сновидінні входить в обширні асоціативні зв'язки з байдужим переживанням і заміщається їм. Там, де сновидіння зайнято позбавленими значення і інтересу уявленнями аналіз розкриває численні зв'язки, що сполучають це неважливе з вельми значущим. Коли ми в змісті сновидіння знаходимо байдуже враження замість хвилюючого і байдужий матеріалn замість цікавого, то це потрібно розглядати як результат роботи зсуви.

Дотримуючись тепер поглядів, вироблених нами при заміщенні явного змісту сновидіння прихованим, потрібно на питання про спонукачах сновидіння і про зв'язок останнього з повсякденним життям відповісти таким чином: сновидіння ніколи не цікавиться тим що не могло привернути нашої уваги вдень, і дрібниці, не хвилюючі нас вдень, не в змозі переслідувати нас і уві сні.

Який же спонукач сновидіння у вибраному нами для аналізу прикладі? Це - незначне переживання, що полягає в тому що приятель дав мені можливість проїхатися дарма в кареті. Картина за табльдотом в сновидінні містить натяк на цей незначний факт бо в розмові з приятелем я привів карету з таксометром в паралель з табльдотом. Але я можу також вказати і на важливе переживання, яке заміщено уві сні цим незначним: декілька днів перед тим я витратив багато грошей на одного дорогого мені члена моєї сім'ї. І ось приховані думки сновидіння як би говорять: було б аніскільки не дивно, якби та особа віддячила мені - любов його не була би безкоштовна. Безкоштовна ж любов, мабуть, стоїть серед моїх прихованих думок на першому плані. І та обставина, що я з вказаним родичем незадовго перед тим кілька разів їздив в кареті, призводить до того, що поїздка з моїм приятелем нагадує мені про відносини до першого. Для того, щоб яке-небудь незначне переживання могло зробитися спонукачем сновидіння, необхідно ще одна умова, не потрібна для дійсного джерела сновидіння: це переживання повинно бути завжди недавнім, тобто відноситися до дня перед сновидінням.

Я не можу залишити питання про зсув сновидінь, не згадавши ще про одне дивне явище, яке спостерігається при утворенні сновидіння під впливом згущування і зсуву. При розгляді згущування ми вже мали нагоду познайомитися з таким випадком, коли два прихованих за сновидінням уявлення, маючи що-небудь загальне між собою або яку-небудь точку зіткнення заміщаються в сновидінні змішаним уявленням, в якому більш ясна суть відповідає загальним, а неясні подробиці – приватним рисам обох уявлень. Якщо до цього згущування приєднується ще і зсув, то утворюється не змішане уявлення, а якесь загальне середнє, яке відноситься до окремих елементів так, як в паралелограмі сил складові відносяться до рівнодіючої. Так наприклад, в одному з моїх сновидінь йдеться про уприскування пропиляна. При аналізі я перш за все знаходжу як спонукач сновидіння незначне переживання, в якому деяку роль грає амилен (хімічний препарат). Поки я ще не можу пояснити змішення амилена з пропиленом. Але до круга ідей того ж сновидіння відноситься ще спомин про перші відвідини Мюнхена, де на мене справили сильне враження Пропілєї. Подальший аналіз дозволяє виказати припущення, що зсув з амилена на пропилен був обумовлений впливом другого круга ідей на перший. Пропиляний є, так би мовити, середнім уявленням між амиленом і Пропілеям і, слово це потрапляє у вміст сновидіння в якості компромісу шляхом одночасного згущування і зсуву.

При погляді на цю роботу зсуву ще дотепніще, ніж при згущуванні, відчувається потреба знайти мотиви такої загадкової роботи сновидіння.

Якщо та обставина, що ми в змісті сновидіння не знаходимо або не взнаємо прихованих його думок і не здогадуємося навіть про причинах такого спотворення, обумовлюється головним чином роботою зсуву, то інша, більш легка переробка прихованих думок приводить нас до виявлення нової, але вже цілком зрозумілої діяльності роботи сновидіння. Найближчі приховані думки що знаходяться шляхом аналізу, часто вражають нас своєю незвичністю: вони є нам не в раціональних словесних формах якими наше мислення звичайно користується, а швидше виражаються символічно, за допомогою порівнянь і метафор, як в образній поетичній мові. Неважко знайти причину такого роду умовності при виразі прихованих думок. Сновидіння по більшій частині складається із зорових картин (ситуацій); тому приховані думки повинні перш за все піддатися деяким змінам, щоб зробитися придатними для такого способу виразу. Якщо ми представимо собі, наприклад, задачу, що полягає в тому, щоб замінити фразу з якої-небудь політичної передовиці або з мови в судовому залі поряд картинних зображень, то ми легко зрозуміємо, які зміни вимушена проводити робота сновидіння в цілях образного представлення змісту сновидіння.

Серед психічного матеріалу прихованих думок звичайно зустрічаються спогади про глибокі переживання - нерідко з раннього дитинства, що відобразилися як ситуації здебільшого з зоровим змістом. Цей елемент прихованих думок, діє як би центр кристалізації на концентрацію і розподіл матеріалу прихованих думок, надає, де тільки можливо, визначаюче вплив на формування сновидіння. Ситуація сновидіння є часто не чим іншим, як видозміненим і ускладненим повторенням вказаного глибокого переживання: сновидіння лише дуже рідко дає точну і без жодних домішок репродукцію дійсних сцен.

Але сновидіння не складається виключно з ситуацій, а містить також окремі залишки зорових образів, мов і навіть незмінених думок. Недаремно, мабуть, переглянути тепер коротко образотворчі засоби, які має свій в розпорядженні робота сновидіння для своєрідного виразу прихованих думок.

Приховані думки, що виявляються шляхом аналізу, представляють психічний комплекс найзаплутанішої будови. Частини його знаходяться в найрізноманітніших логічних відносинах один до одного: вони можуть стояти на першому і на останньому плані; можуть бути умовами, відступами, поясненнями, доказами і запереченнями; майже завжди поряд з одним напрямом думок присутня зворотна течія, що суперечить йому. Цьому матеріалу властиві всі характерні риси знайомого нам мислення наяву; але щоб отримати сновидіння з цього психічного матеріалу необхідно піддати його згущуючому пресуванню, внутрішньому роздробленню, зсуву, який одночасно створює нові бачення і, нарешті, виборчій дії із сторони найпридатніших для освіти ситуацій складових частин. З обліком генезису цього матеріалу такий процес заслуговує назву "регресії". При переробці психічний матеріал втрачає, звичайно скріпляючі його логічні зв'язки: робота сновидіння як би бере на себе тільки обробку фактичного змісту прихованих думок; так що при тлумаченні сновидіння необхідно відновити зв'язок знищений роботою сновидіння.

Таким чином, засоби виразу роботи сновидіння можна назвати жалюгідними в порівнянні із засобами нашого мислення. Проте сновидіння зовсім не повинне відмовлятися від передачі логічних відносин між прихованими думками: дуже часто йому вдається замінити ці відносини характерними продуктами власної творчості.

Сновидіння перш за все знаходить непорушний зв'язок між всіма частинами прихованих думок тим, що сполучає весь цей матеріал в одну ситуацію: воно виражає логічний зв'язок зближенням в часі і просторі, подібно художнику, що сполучає на картині що зображає Парнас, всіх поетів, які, звичайно, ніколи не знаходилися разом на одній вершині гори, але в понятті, поза сумнівом утворюють одну сім'ю. Робота сновидіння застосовує цей спосіб виразу і в частковостях, так що якщо в сновидінні два елементи знаходяться поряд, це говорить за особливо тісний зв'язок між прихованими за ними думками. Тут потрібно ще помітити, що сновидіння однієї ночі знаходять при аналізі своє походження від одного і того ж круга ідей.

Причинна залежність в сновидінні або зовсім не виражається або заміщається послідовністю в часі двох неоднаково довгих частин сновидіння. Часте це заміщення буває зворотним, тобто початок сновидіння відповідає слідству, а кінець - передумові. Пряме перетворення уві сні одного предмету в іншій вказує на відношення причини до слідства.

Сновидіння ніколи не виражає альтернативу "або - або", а містить обох членів її, як рівноправні, в одному і тому ж зв'язку. І я згадував, що при відтворенні сновидіння альтернативу "або - або" потрібно передавати словом "і". Уявлення, що суперечать один одному, виражаються уві сні переважно одним і тим же елементом (*). Слова "немає", мабуть, не існує для сновидіння. Протилежність між двома думками і інверсія виражається в сновидінні надзвичайно дивно, саме: одна частина сновидіння як би послідовно перетворюється на свою протилежність. Нижче ми познайомимося ще з іншим способом виразу суперечності. Таке часте в сновидінні відчуття затрудненого руху виражає суперечність між імпульсами, тобто вольовий конфлікт.

Вельми придатним для механізму створення сновидіння виявляється тільки одне логічне відношення == відношення подібності спільності, узгодження. Робота сновидіння користується цими випадками як опорними пунктами для згущування сновидіння і сполучає разом, що знаходить таке узгодження.

Всіх висказаних нами зауважень, звичайно, недостатньо для правильної оцінки всієї суми коштів, які в розпорядженні роботи сновидіння для виразу логічних відносин між прихованими думками сновидіння. В цьому відношенні різні сновидіння бувають оброблені більш тонко або більш недбало: неоднаково старанно дотримуються наявного тексту і неоднаково користуються допоміжними засобами робота сновидіння; в цьому випадку сновидіння здаються темними, спутаними і незв'язаними.

(*) Помітно, що відомі лінгвісти стверджують: найдавніші мови людства відображають абсолютно протилежні крайнощі одним і тим же словом (сильний - слабкий, всередині - зовні і т. д.; "протилежне значення первинних слів").

Коли сон очевидно безглуздий і містить очевидну суперечність, це відбувається навмисно: своїм з вигляду недбалим відношенням до всіх логічним вимог сновидіння указує на якусь приховану думку; безглуздість в сновидінні означає суперечність, насмішку і знущання в прихованих думках. Оскільки це пояснення є самим сильним запереченням проти того розуміння сновидіння, яке приписує походження сновидіння позбавленої критики душевної діяльності, то я хочу підкріпити своє пояснення прикладом. Мені сниться: один мій знайомий М. піддався в одній статті нападкам із сторони не більше і не менше як, самого Гете, нападки ці, на нашу загальну думку, були незаслуженими. М. був, звичайно знищений ними; він гірко скаржиться на це в одному суспільстві за столом але говорить, що його пошана до Гете від цього аніскільки не постраждала. Я стараюся потім дещо з'ясувати собі обставини часу які здаються мені неправдоподібними: Гете помер в 1832 році отже, його нападки на М. повинні були відбутися раніше; М. повинен був бути тоді зовсім молодою людиною; мені представляється вірогідним, що йому було 18 років. Але я не знаю точно, який у нас тепер рік, і таким чином все обчислення затемняється. Втім, ці нападки містяться у відомій статті Гете "Природа". Безглуздя цього сновидіння покажеться ще яскравіше, якщо я повідомлю, що М. - молодий ділок, якому чужі всякі поетичні і літературні інтереси. Але, приступивши до аналізу цього сновидіння, я зумію довести, що за цим безглуздям криється визначена система. Сновидіння черпає свій матеріал з трьох джерел:

1. М., з яким я познайомився в одному суспільстві за столом звернувся до мене одного разу з проханням обстежувати його старшого брата, який виявляв ознаки душевного розладу. При розмові з хворим трапилася неприємна сцена, що полягала в тому, що хворий без жодного мотиву став нападати на брата і натякати на його юнацькі пригоди. Я запитав хворого про день його народження (дата смерті в сні) і примусив його проводити різні обчислення, щоб знайти у нього ослаблення пам'яті.

2. Одна медична газета, на обкладинці якої стояло також і моє ім'я, помістила прямо-таки "знищуючу" критику одного зовсім молодого референта з приводу книги мого друга Ф. з Берліна. Із цього приводу я говорив з редактором, який, правда, виразив своє співчуття, але відмовився помістити заперечення. Після цього я припинив відносини з газетою і в своїй письмовій відмові виразив редактору надію, що наші особисті відносини від цього випадку не постраждають.

Даний випадок, власне, і є джерелом сновидіння.

Негативний прийом, наданий роботі мого друга, провів на мене глибоке враження: ця робота, на мою думку, містила фундаментальне біологічне відкриття, яке лише тепер - через 4 роки - починає оцінюватися фахівцями.

3. Один хворий розказав мені недавно історію хвороби свого брата, який впав в божевілля з криком "Natuг, Natuг " (*). Лікарі думали, що вигук цей відноситься до читання прекрасної статті Гете і що воно указує на перевтому хворого від занять. Я сказав, що мені представляється більш вірогідним, що вигук "природа" потрібно розуміти в тому статевому значенні, яке відоме і неосвіченим. І той факт, що нещасний хворий згодом знівечив собі статеві органи, в усякому разі підкріпив моє припущення. Коли відбувся перший припадок, цьому хворому було 18 років.

В сновидінні перш за все за моїм Я ховається мій, дуже погано зустрінутий критикою друг ("я прагну дещо з'ясувати собі обставини часу"). Книга мого друга присвячена саме дослідженню деяких питань про тривалість життя; між іншим, автор говорить також про тривалість життя Гете, яке рівне дуже значному в біології числу днів. Проте моє Я уподібнюється потім паралітику ("я не знаю точно, який у нас тепер рік"). Таким чином, сновидіння представляє мого друга паралітиком, рясніючи при цьому безглуздостями.

(*) Natur - досл. природа, натура. В південнонімецькому також (евфемізм) - сором, статеві органи.

Приховані ж думки свідчать іронічно: "звичайно, він == божевільний дурень, а ви - генії і більше за всіх розумієте; а не вірніше буде зворотне". Ця інверсія широко використана в змісті сновидіння; так, наприклад, Гете нападає на молоду людину; це, звичайно, безглуздо, бо у наш час всяка молода людина легко може критикувати великого Гете.

Я міг би сказати, що кожне сновидіння виходить тільки з егоїстичних спонукань. Моє Я уві сні не тільки заміщає мого друга, але зображає також і мене самого; я ототожнюю себе з ним: доля його відкриття представляється мені зразком того, як буде прийнято моє власне відкриття; коли я виступлю з своєю теорією підкреслюючої в етіології психоневрозів вплив статевої сфери (ср. натяки на хворого з вигуком "природа"), то мене чекає така ж критика, і я вже тепер також сміюся над нею. Розкриваючи далі свої приховані думки, я постійно знаходжу насмішку і знущання як король безглуздостей в сновидінні. Випадкова знахідка у Венеції надтріснутого черепа вівці, як відомо, навела Гете на думку про так звану хребетну теорію черепа (*). Мій друг хвалиться, що, будучи студентом, він підняв цілу бурю для усунення одного старого професора, який, маючи у минулому заслуги (між іншим, і в вказанній вище області порівняльної анатомії), зробився потім внаслідок старечого недоумства нездібним до викладання. Піднята ним (другом) агітація допомогла запобігти біді що створилася внаслідок того, що в німецьких університетах не встановлена вікова межа академічному викладанню. Але вік не гарантує від дурості. Декілька років я служив в одній лікарні при старшому лікарі, який, будучи давно вже дряхлим і з десяток літ явно недоумкуватим, продовжував займати свою відповідальну посаду. Тут мені згадується знахідка Гете у Венеції. Молодята, колеги по лікарні, застосували якось до цього старого популярну в той час пісеньку: "жоден Гете цього не оспівав, жоден Шиллер цього не описав" і т.д.

(*) Теорія походження черепа з тих, що видозмінено розрослися і зрощених між собою хребців.

2.3. Вторинна обробка

Ми не закінчили ще оцінки роботи сновидіння. Окрім згущування зсуву і наочної переробки психічного матеріалу необхідно приписати роботі сновидіння ще іншого роду функцію, помітну втім, не у всіх сновидіннях. Я не стану детально описувати цю частина роботи сновидіння, але хочу лише вказати, що про її єство можна скласти собі уявлення, якщо припустити – можливо не зовсім вірно - що робота сновидіння діє іноді на сновидіння вже після його освіти. Вона полягає в тому, щоб розташувати складові елементи сновидіння в такий порядок, при якому вони знаходилися б між собою в зв'язку і зливалися б в одне цільне сновидіння. Таким чином, сновидіння придбаває щось на зразок фасаду, який, звичайно, не у всіх пунктах прикриває його зміст, і при цьому перше попереднє тлумачення, якому сприяють вставки і легкі зміни. Але така обробка сновидіння стає можливою лише завдяки тому, що робота сновидіння при цьому нічим не збентежується і взагалі знаходить різке нерозуміння прихованих думок; тому, коли ми приступаємо до аналізу сновидіння, нам перш за все необхідно відкинути ці спроби тлумачення.

В цій частині мета роботи сновидіння стає особливо прозорою: це - прагнення зробити сновидіння більш зрозумілим. Це обставина вказує також і на характер такої переробки; остання відноситься до відповідного змісту сновидіння, так як наша нормальна діяльність - до змісту будь-кого сприйняття: вона прикладає до нього відомі готові уявлення і вже при самому сприйнятті в цілях зрозумілості розташовує елементи останнього в певному порядку; проте така переробка ризикує спотворити сприйняття, і дійсно, якщо не вдасться пов'язати його з чимось відомим, вона приводить до найдивніших непорозумінь. Адже відомо, що ми не в змозі дивитися на ряд чужих нам знаків або слухати незнайомі слова без того, щоб не видозмінювати їх з метою зробити зрозумілими і пов'язати з чим-небудь знайомим для нас.

Сновидіння, які підлягалися такій обробці такої психічної діяльності, повністю аналогічної мисленню в безсонному стані, можна назвати добре складеними. В інших сновидіннях ця діяльність абсолютно відсутня; в них навіть не робиться спроби упорядкувати і тлумачити їх, так що по пробудженні ми, відчуваючи себе тотожними з цією частиною роботи сновидіння, говоримо, що воно було "вчинено спутаним". Проте сновидіння, що представляє безладну купу незв'язних уривків, має для аналізу таку ж цінність, як і сновидіння, добре зроблене і мало пригладжений зовнішній вигляд; в першому випадку нам не доводиться витрачати зусиль на руйнування того що створене останньою функцією роботи сновидіння. Не слідує, проте помилятися і вважати, що цей фасад сновидіння не представляє з себе нічого іншого, як просто незрозумілу і досить довільну переробку змісту сновидіння свідомої інстанцією нашого душевного життя. Нерідко для створення фасаду сновидіння використовуються фантазії-бажання, які знаходять собі втілення в думках сновидіння і по типу аналогічні відомим нам з пильнування так званим "снам наяву". Бажання-фантазії які аналіз відкриває в нічних сновидіннях, часто виступають як повторення і переробки сцен в дитинстві; фасад сновидіння відкриває нам власне ядро сновидіння, безпосередньо що піддалося спотворенню в багатьох сновидіннях шляхом змішення з іншим матеріалом. В роботі сновидіння неможливо більш відкрити інших типів діяльності, окрім чотирьох вищезгаданих.

Якщо твердо дотримуватися того положення, що "робота сновидіння" означає переробку прихованих думок в зміст сновидіння, то потрібно сказати, що робота сновидіння взагалі нічого не створює, не проявляє свої власні фантазії, не міркує, не робить висновок і що взагалі функції її полягають тільки в згущуванні матеріалу, зсуві його і наочному його уявленні, до яких приєднується іноді ще останній непостійний елемент - переробки, що тлумачить. В змісті сновидіння зустрічаються правда, і такі елементи, які можна б було прийняти за продукт вищої психічної діяльності; але аналіз завжди знаходить, що ці інтелектуальні операції мали місце вже в прихованих думках звідки сновидіння їх лише запозичає. Логічний висновок в сновидінні є не що інше, як повторення висновку з прихованих думок. Воно буває неспростовним, якщо переходить в сновидіння без зміни; воно стає безглуздим, якщо робота сновидіння переносить його на інший матеріал. Обчислення уві сні вказує на таке ж в прихованих думках; але тоді як в останньому випадку обчислення завжди правильне, уві сні воно може через згущування елементів і зсуву на інший матеріал дати найбезглуздіший результат. Мови, що навіть зустрічаються в сновидінні, не складені знов; вони виявляються складеними з уривків мов, вимовлених або чутих раніше і відтворених тепер в прихованих думках; при цьому слова відтворюються найточнішим чином, мотив же до їх вимовлення ігнорується і значення жорстоко перекручується. Мабуть не надмірно підкріпити останні вказівки прикладами.

1. Безневинно звучне і добре складене сновидіння однієї пацієнтки свідчить:

Вона йде на ринок з своєю куховаркою, яка несе корзину.

М'ясник у відповідь на її вимогу чогось говорить: "цього вже немає",== і хоче дати їй що-небудь інше із зауваженням: "це теж добре". Вона відмовляється і йде до продавця овочів. Остання пропонує їй зелень чорного кольору. Вона говорить: "цього я не знаю (kenne) і не візьму".

Слова "цього вже немає" знаходяться у зв'язку з історією її лікування. Я сам за декілька днів до того пояснював пацієнтці, що спогади раннього дитинства вже не існують як такі, а замінюються метафорами і сновидіннями; значить, в її сновидінні як м'ясник фігурую я.

Інші слова: "цього я не знаю"--були вимовлені при абсолютно інших умовах. За день до сновидіння вона крикнула своїй куховарці, яка, втім, теж фігурує в сновидінні: "поводьтеся пристойно, цього я не визнаю (kenne)" (тобто такої поведінки не визнаю і не розумію). Більш безневинна частина цієї фрази потрапила, в силу зсуви, в сновидіння; в прихованих думках головну роль грала інша частина фрази; річ у тому, що в даному випадку робота сновидіння змінила украй наївно і до повного невпізнання створену уявою хвору ситуацію, де я поводжуся в деякому роді непристойно по відношенню до неї. А ця уявна ситуація, в свою черга, є лише "новим виданням" переживання пацієнтки мало колись місце насправді.

2. Ось інший неначе позбавлений всякого значення сон, в якому

зустрічаються числа. Пані А. сниться, ніби їй потрібно сплатити за щось: дочка її берет у неї з гаманця 3 фл. 65 кр., але мати говорить їй: "що ти робиш? Це ж коштує тільки 21 крейцер".

Та що бачила сон була іногородньою; вона помістила свою дитину в якийсь виховний заклад у Відні і могла продовжувати лікування у мене до тих пір, поки у Відні залишалася її дочка. В день напередодні сновидіння завідуюча закладом радила матерів залишити дитину ще на рік; в цьому випадку вона продовжила б і своє лікування на рік. Числа в сновидінні набувають значення, якщо пригадати, що "время-- гроші". Один рік рівний 365 дням, в крейцерах 365 кр. або 3 фл. 65 кр.; 21 крейцер відповідає трьом тижням, які залишалися з дня сновидіння до кінця навчання і, отже, до кінця лікування. По- видимому, саме грошові міркування примусили цю пані відхилювати пропозиція завідуючої, і через ці ж міркування в сновидінні фігурує невелика грошова сума.

3. Молода, але що знаходиться вже декілька років в заміжжі пані взнає, що її знайома однолітка Еліза Л. заручена. По цьому мотиву їй приснилося наступне:

Вона з своїм чоловіком сидить в театрі, і одна сторона партеруабсолютно порожня. Чоловік розказує їй, що Еліза Л. і наречений її такожхотіли піти, але могли дістати тільки погані місця, три місця за 1 фл.50 кр., а таких вони не хотіли брати. Вона думає, що в цьому не булобіди.

Тут нас цікавить, як ці числа виникли з матеріалуприхованих думок і яке випробуване ними перетворення. Звідкивиникли ці 1 фл. 50 кр.? З незначного приводу попереднього дня:її невістка отримала в подарунок від свого чоловіка 150 фл. і поквапилася розтратити їх, купивши собі на цю суму якусь прикрасу. Помітимо, що 150 фл. в 100 разів більше, ніж 1 фл. 50 кр. Для цифри "три" що відноситься до театральних квитків, є лише той зв'язок, що невістка Елізи Л. рівно на три місяці молодше за цю пані, що бачила сон. Ситуація в сновидінні є відтворенням невеликого випадку, яким чоловік її часто дратував: вона одного разу дуже поспішала дістати завчасно квитки на одне уявлення; коли ж вона з'явилася в театр, одна сторона партеру була майже порожня; їй отже, немає чого було так поспішати. Не залишимо, нарешті, без увагу і ту безглуздість в сновидінні, що дві особи хочуть узяти три квитка в театр. Приховані думки тут такі: "це ж було безглуздо виходити так рано заміж; мені немає чого було так поспішати. На прикладі Елізи Л. я бачу, що завжди могла б знайти чоловіка і навіть в сто разів кращого (чоловіка, сокровище--Schatz), якби тільки почекала. За свої гроші (придане) я могла б купити трьох таких ”мужів".

Розділ 3. Тлумачення сновидінь.Образець аналізу сновидіння.

Познайомившись в попередньому викладі з роботою сновидіння читач, мабуть, буде схильний розглядати її як абсолютно особливий процес, що не має, наскільки відомо, подібного собі; на роботу сновидіння як би переходить те дивне відчуття, яке звичайно викликається у нас продуктом цієї роботи, тобто сновидінням. Але насправді робота сновидіння вперше знайомить нас лише з одним з цілого ряду психічних процесів, на грунті яких виникають істеричні симптоми, нав'язливий страх нав'язливі і маревні ідеї. Згущування і перш за все зсув є завжди характерними рисами також і для цих процесів; навпаки, наочне уявлення залишається своєрідною межею роботи сновидіння. Якщо це пояснення ставить сновидіння поряд із створеннями хворої психіки, то тим важливі для нас взнати істотні умови виникнення таких процесів, як сновидіння. Читач, ймовірно буде здивований, коли почує, що до цих обов'язкових умов не відносяться ні стан сну, ні хвороба; цілий ряд явищ повсякденного життя здорових людей - забудькуватість, обмовки промахи і відомий рід помилок - зобов'язаний своїм виникненням такому ж психічному механізму, як і сновидіння.

Серед окремих функцій роботи сновидіння понад усе вражаючий зсув, що є центральним пунктом всієї проблеми. При дослідженні в пресі ми взнаємо, що явище зсуву обумовлюється чисто психологічними моментами: воно є чимось на зразок мотивування. Щоб знайти останню, необхідно дати оцінку тим фактам, з якими ми неминуче стикаємося при аналізі сновидіння. Так, при аналізі першого сновидіння я був вимушений перервати виклад прихованих думок з огляду на те, що серед них, як я признався, були такі, які я по важливих міркуваннях вважаю за краще приховати від сторонніх. До цього я додав, що якщо замість даного сновидіння узяти для аналізу яке-небудь інше, це справі не допоможе: в кожному сновидінні з темним або спутаним змістом я натраплю на приховані його думки, що вимагають збереження таємниці. Але якщо я продовжую аналіз для себе самого і не беру до уваги інших, для яких же і не призначено таке особисте переживання як сновидіння, то я добираюся, нарешті, до таких думок, які приголомшують мене, яких я в собі не знав і які мені не тільки чужі, але і неприємні; я готовий енергійно оспорювати їх, але протікаюча в аналізі асоціація ідей непереборно нав'язує мені їх. Цей загальний стан речей я можу пояснити тільки тим, що думки ці дійсно містилися в моєму душевному житті і володіли відомою психічною інтенсивністю або енергією, але знаходилися в своєрідному психологічному стані, через який не могли зробитися свідомими. Я називаю цей особливий стан – витисненням.

І я не можу не бачити причинного зв'язку між неясністю сновидіння і витісненням деяких прихованих думок, тобто нездатністю їх досягти сфери свідомості; а звідси я стверджую що сновидіння повинне бути неясним для того, щоб не видати заборонених прихованих думок. Таким чином, я приходжу до уявлення про спотворення сновидіння, яке є продуктом роботи сновидіння і має на своїй меті замаскувати, тобто приховати, що-небудь.

Я спробую тепер на прикладі, вибраного мною для аналізу сновидіння, запитати себе, яка ж та прихована думка, яка проявилась в цьому сновидінні в спотвореному вигляді і яка, будучи не спотворена, викликала б з мого боку найрізкіше заперечення. Я згадую, що дармова поїздка в кареті нагадала мені про дорогу що обійшлися мені останнім часом поїздкою в кареті з одним членом моєї сім'ї; далі, що тлумачення сновидіння привело мене до думки -

"мені хотілося би випробувати разок любов, яка мені нічого не стоїть" і, нарешті, що я незадовго перед сновидінням витратив на це саме обличчя велику суму грошей. В зв'язку з цим я не можу звільнитися від думки що мені шкода цих грошей. І лише коли я признаюся в цьому, відчуття набуває значення та обставину, що я уві сні хочу любові, не вимагаючої від мене ніяких витрат. І все-таки я маю право щиро сказати собі, що при рішенні затрачувати ту суму я не коливався ні однієї миті; жаль про це, тобто зворотня спонука, не досягло моєї свідомості; з яких причин не досягло, це у всякому випадку інше питання, що веде далеко убік, і відома мені відповідь на нього належить до іншого зв'язку ідей.

Піддаючи аналізу не своє власне, а сновидіння іншого обличчя, я прийду до тих же висновків, хоча міркування, на яких будуть грунтуватися мої висновки, будуть іншими. Якщо я маю справу з сновидінням здорової людини, то у мене немає іншого засобу примусити його визнати знайдені і неусвідомлені їм приховані думки, як вказати на загальний зв'язок всіх прихованих думок сновидіння. Якщо ж я маю справу з нервовохворою, наприклад істериком, те визнання витисненій думці є для нього обов'язковим зважаючи на зв'язок цей останньої з симптомами його хвороби і зважаючи на поліпшення, що наступає у нього при заміні симптомів хвороби неусвідомленими думками. Наприклад, у хворого, якому належить останнє сновидіння з трьома квитками за 1 фл. 50 кр., аналіз повинен допустити, що вона не цінує свого чоловіка, жалкує про брак з ним і охоче замінила б його іншим; вона, звичайно, зтверджує, що любить його і що її свідомість нічого не знає про цю низьку оцінку чоловіка (в 100 разів кращого!); але всі симптоми її хвороби приводять до такого ж висновку, як і це сновидіння. І після того, як у хворого були розбуджені витиснені спогади про той час, коли вона свідомо не любила свого чоловіка, хворобливі симптоми зникли, а з ними зник і її опір проти вищезазначеного тлумачення сновидіння.

Прийнявши поняття витіснення і привівши факт спотворення сновидіння в зв'язок з витисненим психічним матеріалом, ми в змозі вказати у загальних рисах на отримані з аналізу сновидінь головні результати. Щодо зрозумілих і осмислених сновидінь ми взнали, що вони є незамаскованими виконаннями бажань тобто що ситуація сновидіння представляє виконаним яке-небудь цілком заслуговуюче уваги бажання, знайоме свідомості і що залишилося невиконаним наяву. В неясних і спутаних сновидіннях аналіз знаходить щось цілком аналогічне: ситуація сновидіння знову зображає виконаним яке-небудь бажання, що випливає завжди з прихованих думок; але відрекомендовано воно в невпізнанному вигляді отже тільки аналіз в змозі розкрити його.

При цьому бажання або саме витиснене і чуже свідомості, або найтіснішим чином зв'язано з витиснений ными думками і виражається ними. Отже, формула цих сновидінь така: вони несуть замасковані виконання витіснених бажань. Цікаво відзначити із цього приводу справедливість народного переконання, що розглядає сновидіння як прогноз майбутнього. Насправді в сновидінні виявляється не те майбутнє яке наступить, а то, настання якого ми бажали б; народний дух і тут поступає так, як він звик поступати в інших випадках: він вірить в те, чого бажає.

З погляду виконання бажань сновидіння бувають трьох видів. По-перше, сновидіння, що представляють невитіснене бажання в незамаскованому вигляді: такі сновидіння інфантильного типу рідше тих, що зустрічаються, у дорослих. По-друге, сновидіння, що виражають витіснені бажання в замаскованому вигляді: таких, мабуть величезна більшість всіх наших сновидінь, для розуміння яких необхідний аналіз. По-третє, сновидіння, виражаючі витіснені бажання, але без або з недостатнім маскуванням їх. Ці сновидіння постійно супроводжуються страхом, що перериває сон; страх виступає тут замість спотворення сновидіння; в сновидіннях же другої категорії страх усувається роботою сновидіння. Можна без особливих затрат довести, що уявлення, що викликає тепер у нас уві сні страх було колись нашим бажанням, а потім було витіснене.

Існують також ясні сновидіння із страшним змістом які, проте, не викликають страху в мені; тому їх не слідує зараховувати до сновидінь третьої категорії. Такі сновидіння служили завжди доказом тієї думки, що сновидіння позбавлені всякого значення і психічної цінності. Проте аналіз одного прикладу покаже, що в таких випадках ми маємо справу з добре замаскованими виконаннями витіснених бажань, тобто з сновидіннями другої категорії; цей же приклад може служити прекрасною ілюстрацією придатності роботи зсуву для маскування бажань. Дівчина уві сні бачить єдину дитину своєї сестри мертвою при тій же обстановці, при якій вона дещо років тому бачила мертвою першу дитину. При цьому дівчина не випробовує ніякої жалості, але, звичайно, протестує проти того розуміння, ніби смерть дитини відповідає її бажанню. Цього і не потрібено: річ у тому, що у труни першої дитини сестри вона в останній раз бачила і говорила з улюбленою людиною; якби померла друга дитина, то, ймовірно, вона знову зустрілася б в будинку сестри з цією людиною. І ось вона жадає цієї зустрічі, але протестує протии такого відчуття. В самий день сновидіння вона узяла квиток на лекцію оголошену все ще улюбленою нею людиною; її сновидіння є просто "нетерпляче" сновидіння, як це звичайно буває перед подорожжю, відвідинами театру і іншими очікуваними задоволеннями; щоб приховати це прагнення, ситуація застосована до випадку, який найменше підходить для радісних відчуттів, але який надав їй одного разу послугу. Слід звернути увагу ще на ті обставини, що емоції уві сні відповідають дійсності, хоча і прихованій; ситуація в сновидінні передбачає давно бажане побачення і не дає ніякого приводу для важких відчуттів.

Оскільки філософам дотепер не доводилося ще займатися питанням про психологію витіснення, то дозволено у зв'язку з невідомим єством цього явища скласти собі наочне уявлення про процес утворення сновидіння. Не дивлячись на складність прийнятої нами схеми, ми все-таки не можемо задовольнитися більш простою схемою. На нашу думку, в душевному апараті людини є дві розумові інстанції, з яких друга володіє тією перевагою, що її продукти знаходять доступ в сферу свідомості відкритим; діяльність же першої інстанції несвідома і досягає свідомості тільки через відношення другої. На межі обох інстанцій, на місці переходу від першої до другої, знаходиться цензура яка пропускає лише бажане їй, а інше затримує. І ось те що відхилено цензурою, знаходиться, за нашим визначенням, в стані витіснення. За відомих умов, одним з яких є сновидіння, співвідношення сил між обома інстанціями змінюється таким чином, що витіснене не може вже бути цілком затримано; уві сні це відбувається як би внаслідок ослаблення цензури, через яке витіснене набуває можливості прокласти собі дорогу в сферу свідомості. Але оскільки цензура при цьому ніколи не скасовується, а лише ослабляється, то вона задовольняється такими змінами сновидіння, які пом'якшують неприємні їй обставини; те, що у такому разі стає усвідомлюваним, є компроміс між намірами однієї інстанції і вимогами іншої. Витіснення, ослаблення цензури, утворення компромісу - така основна схема виникнення як сновидіння, так і всяких психопатичних уявлень; при утворенні компромісу як в тому, так і в іншому випадку спостерігаються явища згущування і зсуву і виникають поверхневі асоціації, знайомі вже нам по роботі сновидіння.

Немає потреби приховувати, що відому роль в створеному нами поясненні зіграв елемент демонізма при роботі сновидіння. У нас дійсно виникло враження, що утворення неясних сновидінь відбувається так, як ніби одна особа, що знаходиться в залежності від іншого, бажає сказати те, що останньому неприємно слухати; шляхом такого уподібнення ми створили поняття про спотворення сновидіння і про цензуру і потім постаралися перевести своє враження на мову дещо грубої, та зате наочної психологічної теорії. Тоді чому б не звелися наші перша і друга інстанції при подальшому дослідженні, ми все ж таки чекаємо підтвердження нашого припущення що друга інстанція розпоряджається доступом до свідомості і може не пропустити до нього першу інстанцію.

Після пробудження цензура швидко відновлює свою колишню силу і тоді може відібрати все, що було завойовано у неї в період її слабкості. Що забуває сновидіння - принаймні частково - вимагає саме такого пояснення, це виявляється з досвіду підтвердженого незлічену кількість раз. При переказі сновидіння, при аналізі його нерідко трапляється, що уривок що вважався забутим, раптом знов випливає в пам'яті; цей витягнутий із забуття уривок дає звичайно якнайкращий і найближчий шлях до тлумачення сновидіння; ймовірно, через ці обставини даний уривок і був пригнічений, тобто забутий.

Тлумачивши сновидіння як образне представлення виконання бажання і пояснивши неясність його цензурними змінами в витісненому матеріалі, нам вже неважко зробити висновок про функцію сновидіння. В протилежність звичайним розмовам про те, що сновидіння заважають спати, ми повинні рахувати сновидіння хранителем сну. По відношенню до дитячого сну це твердження, мабуть, не зустріне заперечень.

Настання сну або відповідної зміни психіки уві сні в чому б воно не полягало, обумовлюється рішенням заснути, яке нав'язується дитині або приймається їм добровільно унаслідок утомленості; при цьому сон наступає лише при усуненні зовнішніх подразників, що можуть поставити перед психікою замість сну інші задачі. Нам відомо, які засоби служать для усунення зовнішніх роздратувань; але необхідно вказати також на засоби, якими ми розташовуємо для придушення роздратувань внутрішніх (душевних), також що заважають нам заснути. Візьмемо матір, що усипляє свою дитину; останній безупинно висловлює яке-небудь бажання: йому хочеться ще раз поцілуватися, він хоче ще грати; бажання ці частиною задовольняються, частиною авторитетно відкладаються на наступний день; ясно, що виникаючі бажання і потреби заважають заснути.

Кому не знайома забавна історія (Болдуіна Гроллера) про поганого хлопчиська, який, прокинувшися вночі, кричить на всю спальню: "хочу носорога!" Спокійна дитина замість того, щоб кричати, побачила би в сні, ніби він грає з носорогом. Оскільки сновидіння, що представляє бажання виконаним, приймається уві сні довірливо, то воно таким чином усуває бажання, і продовження сну стає можливим.

Не можна не визнати, що сновидіння приймається довірливо тому, що є нам у вигляді зорового сприйняття; дитина ж не володіє ще здатністю, що розвивається пізніше, відрізняти галюцинації або фантазію від дійсності.

Доросла людина уміє розрізняти це; він розуміє також даремність бажаного і шляхом тривалої вправи навчається відкладати свої бажання до того моменту, коли вони внаслідок зміни зовнішніх умов зможуть бути задоволені обхідним шляхом. Відповідно цьому у дорослого уві сні рідко зустрічається виконання бажання прямим психічним шляхом; можливо навіть, що воно взагалі не зустрічається; а все, що здається нам створеним за зразком дитячого сновидіння, вимагає набагато більш складного пояснення. Зате у дорослої людини - і, мабуть, у всіх без виключення людей з нормальним розумом - розвивається диференціація психічного матеріалу, відсутня у дитини; з'являється психічна інстанція яка, будучи навчена життєвим досвідом, строго панує над душевними рухами, надаючи їм затримуючий вплив і володіючи по відношенню до свідомості і довільних рухів найбільш сильними психічними засобами. При цьому частина дитячих емоцій як даремна в житті, пригнічується новою інстанцією, так що всі витікаючі з цих емоцій думки знаходяться в стані витіснення.

Коли ж ця інстанція, в якій ми взнаємо своє нормальне Я ухвалює рішення заснути, то через психофізіологічні умови сну вона, мабуть, вимушена ослабити енергію, з якою звичайно затримує вдень витиснені думки. Це ослаблення саме по собі мале: хоча в пригніченій дитячій душі і тісняться емоції, вони через стан сну все-таки насилу знаходять собі дорогу до свідомості і зовсім не знаходять її до рухової сфери. Проте небезпека, що загрожує з цієї сторони спокійному продовженню сну повинна бути усунена. Із цього приводу необхідно вказати, що навіть в глибокому сні відома кількість вільної уваги повинна бути обернуто на ті збудження, зважаючи на які пробудження представляється більш доцільним, ніж продовження сну. Інакше не можна б було пояснити тієї обставини, що нас завжди можна розбудити роздратуваннями певної якості, як на це указував вже старий фізіолог Бурді; наприклад, мати прокидається від плачу своєї дитини, мірошник - від зупинки свого млина, більшість людей - від тихого звернення до них на ім'я. Ось це безсоння в сні звернуте також і на внутрішні збудження, витікаючі з витісненого, і утворює разом з ними сновидіння задовольняюче як компроміс одночасно обидві інстанції.

Це сновидіння, зображаючи пригнічене або витіснене бажання виконаним, як би психічно вичерпує його; в той же час, роблячи можливим продовження сну, воно задовольняє і іншу інстанцію.

Наше Я охоче поводиться при цьому як дитя; воно вірить сновидінню, як би кажучи: "так, так, ти маєш рацію, але дай мені поспати". Та обставина, що ми після пробудження так низько цінуємо сновидіння зважаючи на спутаність і уявної нелогічності його, обумовлюється, ймовірно, також і тим що аналогічну оцінку дає нашим виникаючим емоціям з витіснених спонук спляче Я, яке в своїй оцінці спирається на моторне безсилля цих порушників сну. Ми навіть уві сні усвідомлюємо іноді цю низьку оцінку, саме: коли сновидіння по своєму змісту дуже вже виходить за межі цензури, ми думаємо: "це адже тільки сон",- і продовжуємо спати.

Проти такого розуміння не може служити запереченням та обставина, що і по відношенню до сновидіння існують граничні випадки, коли воно не в змозі вже виконувати свою функції - охорона сну і, як це буває при страшних сновидіннях бере на себе іншу функцію - своєчасно перервати сон.

Сновидіння поступає при цьому подібно добросовісному сторожу який спочатку виконує свої обов'язки, усуваючи всякий шум може розбудити громадян; коли ж причина шуму не представляється йому важливою і сам він не в силах справитися з нею, тоді він бачить свій обов'язок в тому, щоб самому розбудити громадян.

Ця функція сновидіння стає особливо очевидною в тих випадках, коли до сплячого суб'єкта доходять які-небудь зовнішні роздратування. Та обставина, що роздратування зовнішніх органів відчуттів під час сну роблять вплив на зміст сновидіння, всім давно відомо, може бути доведено експериментально і є мало придатним, але дуже високо оціненим результатом лікарських досліджень сновидіння. Але з цим фактом пов'язана інша нерозв'язна дотепер загадка: зовнішнє роздратування, діючи в експерименті на сплячого, з'являється в сновидінні не в своєму справжньому вигляді, а піддається одному з численних тлумачень вибір між якими, як здається, наданий психічному свавіллю. Психічного свавілля, звичайно ж, не існує; сплячий може реагувати різним чином: він або прокидається, або йому вдається продовжувати сон. В останньому випадку він може скористатися сновидінням, щоб усунути зовнішнє роздратування, і притому все- таки різним чином: він може, наприклад, усунути роздратування бачивши уві сні таку ситуацію, яка абсолютно не в'яжеться з даним роздратуванням. Так, наприклад, одному пану з хворобливим абсцесом в промежині снилося, ніби він їде верхи на коні; причому зігріваючий компрес, який повинен був пом'якшити біль, був прийнятий їм уві сні за сідло; таким чином він справився з тим, що заважало йому спати роздратуванням. Частіше ж буває так, що зовнішнє роздратування піддається тлумаченню, через яке воно входить в зв'язок з витісненим і чекаючим свого виконання бажанням, втрачає тому свій реальний характер і розглядається як частина психічного матеріалу. Так, наприклад, одній особі сниться, що він написав комедію втілюючу відому ідею; комедія ставиться в театрі; пройшов перший акт, що зустрів бурхливими схваленнями; жахливо аплодують...

Сплячому тут вдалося продовжувати спати, не дивлячись на шум; по пробудженні він не чув вже шуму, але справедливо вирішив, що мабуть, десь поблизу вибивали килим або ліжко. Сновидіння виникаюче безпосередньо перед пробудженням від сильного шуму завжди є спробою за допомогою тлумачення звільнитися від роздратування , що заважає спати і таким чином продовжити сон ще на якийсь час.

4. Висновок. Якщо задачею тлумачення сновидіння я рахую заміщення сновидіння прихованими його думками, розплутування того, що зроблене роботою сновидіння, то, з однією сторони, я виставляю ряд нових психологічних задач, що стосуються як до механізму роботи сновидіння, так і до єства і умов виникнення так званого витіснення; з другого боку, я визнаю існування прихованих думок як психічний матеріал вищого порядку, що володіє всіма ознаками вищої розумової діяльності, але не проникаючої в сферу свідомості до тих пір, поки сновидіння не спотворить його. Я вимушена припускати існування таких прихованих думок у кожної людини, бо майже всі люди - навіть самі нормальні - здатні бачити сни. З питанням про несвідомість прихованих думок і про відношення їх до свідомості і до витіснення зв'язані інші важливі для психології питання, але рішення останніх повинне бути відкладено до того часу, коли вдасться шляхом аналізу з'ясувати походження інших створень хворої психіки, саме: історичних симптомів і нав'язливих ідей.