Курсовая работа: Розвиток та розміщенння промисловості будівельних матеріалів в Україні

Курсовая работа: Розвиток та розміщенння промисловості будівельних матеріалів в Україні

                           Міністерство освіти і науки України  

             Київський Національний Торговельно-Економічний                                                                  

                                             Університет

         Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної  діяльності

                        Курсова робота з курсу РПС

На тему : Розвиток та розміщенння промисловості будівельних                                                               

                                  матеріалів в Україні

                                                                                 Студент

                                                                     1-го курсу 2-ої групи

                                                                                    ФБС

                                                                   денної форми навчання

                                                                          Герасименко О.М

                                                                        Науковий керівник:

                                                                             Мазаракі А.А.

                                              Київ 2003

                         План

    Вступ

1. Будівельний комплекс – одна з головних галузей народного господарства   України .

2. Промисловість будівельних матеріалів – передумови та фактори її розміщення.

3. Родовища природних будівельних матеріалів України, розміщення та

    особливості видобування.

 4. Виробництво будівельних матеріалів, аналіз показників та перспективи сучасного  розвитку.

    Висновки

 Список використаної літератури                           

      Вступ.

   Будівельний комплекс включає виробництво будівельних матеріалів, капітальне будівництво та галузі, які їх обслуговують. Його складові надзвичайно різняться за продукцією, умовами і знаряддями праці, зв’язками тощо. Рівень розвитку будівельного комплексу впливає на формування пропорцій і темпів розвитку країни.

Предметом дослідження виступають структурні і територіальні особливості розвитку і розміщення будівельного комплексу України.

   Об’єктом дослідження будівельного комплексу є територія України та її економічні райони.

   Основним завданням роботи є дослідження: передумов, принципів і факторів розміщення, структури та розвитку промисловості будівельних матеріалів одної з головних складових будівельного комплексу України.

   Основні методи дослідження: літературна статистика (діаграми, таблиці, тощо), аналітичний, балансовий, порівняння, картографічний.

    Незважаючи на те, що у  промисловому комплексі України частка будівельної промисловості ще не значна (близько 6,5% вартості валової продукції), будівельна індустрія є провідною галуззю, яка істотно впливає на структуру і функціонування всього суспільно-територіального комплексу України. Будівельна промисловість відноситься до числа галузей індустріального виробництва, яка повинна розвиватися дуже високими темпами, що спостерігалося в 1960-1995. Тоді загальний обсяг будівельної промисловості України зріс у 12,4 рази і майже не відставав від відповідних показників машинобудівного комплексу (12,8 рази). Але з 1997 року і в подальші роки обсяг будівництва значною мірою скоротився.  

1. Будівельний комплекс України – одна з головних галузей народного господарства.

Будівельний комплекс — це сукупність галузей ма­теріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво. До складу будівельного комплексу входять такі галузі матеріаль­ного виробництва: будівництво, промисловість буді­вельних матеріалів, виробництво будівельних конст­рукцій і деталей.

Будівельний комплекс складається з таких основних блоків: виробництво будівельних матеріалів, власне будівництво, будівельне машинобудування, проектно-конструкторські й дослідні роботи в галузі будівництва. Частка будівельного комплексу в господарстві досить значна. В Україні ВВП тільки будівництва становить 8%.Комплекс охоплює майже 10% усіх зайнятих у господарстві, з них 6% - у будівництві.

Будівельний комплекс тісно пов’язаний з усіма галузями господарства. За його участю створюється більшість основних виробничих і невиробничих фондів. Разом з тим комплекс є споживачем продукції багатьох галузей. У будівництві використовується 10% продукції машинобудування, 20% прокату чорних металів, 40% лісоматеріалів. Воно споживає вироби хімічної промисловості (лаки, фарби, пластмаси). Для виробництва будівельних матеріалів потрібна велика кількість палива й води. Будівельні матеріали, конструкції є важливою складовою частиною вантажообігу транспорту. Транспортні витрати в собівартості будівництва становлять біля 25%.

   Будівництво - головна ланка комплексу. Тут створюються основні фонди господарства. Від інших галузей будівництво відрізняється своєю продукцією(будівлі), яка є нерухомою, великогабаритною.

За призначенням будівництво поділяється на промислове (заводи, фабрики), гідротехнічне (ГЕС, водосховища, канали), енергетичне (електростанції, електромережі), транспортне (автомобільні, зілізничні шляхи, аеропорти, трубопроводи), сільське (спорудження ферм, елеваторів).

    Будівництво характеризується тривалим виробничим циклом, територіально закріпленими об’єктами, які зводять промислові будинки, жилі будинки, електростанції, трубопроводи тощо, а також високою залежністю виробництва від географічних умов.

    У процесі спеціалізації виділились окремі види будівництва - промислове, транспортне, житлове, водогосподарське та ін. При розміщенні об’єктів капітального будівництва слід враховувати наявність будівельної організації, вирішуючи питання доцільності розміщення ще на допроектній стадії. Найважливіші фактори на основі яких обираються райони і пункти будівництва-це трудовий, сировинний, паливно-енергетичний, водний та інші.

Значний вплив на будівництво чинять кліматичні особливості різних регіонів.

Вони впливають, перш за все, на сезонність відкритих будівельних робіт. При виборі конкретних майданчиків для будівництва промислових підприємств, при спорудженні доріг, транспортних і гідротехнічних об’єктів , а нерідко і вирішальне значення набувають такі географічні умови, як рельєф місцевості, грунти і грунтові води, карстові явища, сейсмічність, які в тій чи іншій мірі впливають на вартість будівництва і його організацію.

    Чисельність зайнятих у будівництві України досягла більше ніж млн.чол.

Капітальні вкладення складали в 1999 р. 281 млн.грн., 2000 р 312 млн.грн., в 2001р. 386 млн.грн причому бизько 60% з них припадає на об’єкти виробничого призначення, а решта на невиробничі об’єкти. У структурі капітальних вкладень переважають будівельні та монтажні роботи­­­­­­­­­­­­­-близько 60% більше 30%- устаткування, інструмент та інвентар, решта-інші капітальні роботи і витрати. Найбільші капітальні вкладення припадають на промисловість і житлове господарство.

    Обсяг капітальних вкладень і відповідно будівельних та монтажних робіт є диференційованим по областях України, що видно з даних, наведених у табл. 1.

Якщо провести аналіз таблиці то можна побачити, що найбільші інвестиції припадають на регіони з розвинутим будівельним комплексом та видобувною промисловістю  (Дніпропетровська, Донецька, Одеська, Київська області).

У будівництві ринкові відносини розвиваються активніше, ніж промисловості. В 2001 р. у недержавному секторі економіки перебували 73% загальної кількості будівельних організацій, якими виконано 71% підрядних робіт, у тому числі акціонерними товариствами.                                             

                                                                                                   Таблиця 1

     З усіх інвестицій в основний капітал і будівельні і монтажні роботи за рахунок державних централізованих джерел фінансування в 2001 році-1080 млн.грн, вартість будівельних та монтажних робіт становила 663 млн.грн. Відсотковий розподіл інвестицій на будівельні та монтажні роботи, устаткування інструмент і інвентар та інші капітальні роботи та витрати відображено на діаграмі 1.

  *Статистичний щорічник України за 2001р .Державний комітет статистики   України за ред.  О.Г.Осауленка ст.213

     Сучасне життя суспільства буз ефективного функціонування будівельного комплексу просто неможливе. Рівень його розвитку впливає на формування пропорцій і темпів розвитку галузей народного господарства, розміщення продуктивних сил і розвиток регіонів. Будівництво створює нові і реконструює діючі основні фонди (будівлі і споруди, призначені для всіх видів виробничої і невиробничої діяльності людей). Від розвитку цієї галузі залежить будівництво житла, створення нових міст і сіл, окремих мікрорайонів, постійна реконструкція житлових фондів, будівництво промислових і сільськогосподарських підприємств, транспортних об’єктів, лікарень, шкіл, торгових центрів тощо, будівельний комплекс підтримує в належному стані обороноздатність країни, створює передумови для зростання виробництва в усіх галузях господарства.

2. Промисловість будівельних матеріалів – передумови та фактори її розміщення.

    Промисловість будівельних матеріалів одночасно є однією з галузей важкої промисловості і найважливішою складовою будівельного комплексу. Промисловість будівельних матеріалів має багатогалузевий характер. До складу промисловості будівельних матеріалів входять основні групи галузей:

  1.)Видобуток і обробка мінерально будівельної сировини ( пісок, гравій, щебень, бутовий камінь та ін.);

  2.)Виробництво в’яжучих матеріалів (цемент, вапно, гіпс, та ін.);

  3.)Виробництво скла, покрівельних матеріалів, азбестоцементних труб, керамічних, вогнетривких виробів, теплоізоляційних матеріалів та ін.

   4.)Виробництво стінових матеріалів, виробів і конструкцій ( бетонні, залізобетонні, та інші конструкції і блоки).

   Всі ці матеріали видобуваються та виробляються на підприємствах які розташовані в усіх областях України. Найпотужнішими центрами промисловості будівельних матеріалів є Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь.

  Розміщення підприємств будівельних матеріалів.

    Галузі будівельного комплексу розвиваються в усіх районах, однак переважна більшість підприємств тяжіє до районів індустріального будівництва. Тому – то на перший план виступає виробництво цементу, збірного залізобетону і заповнювачів для бетону. В різних районах освоєні родовища мінерально – будівельної сировини – джерел природних будівельних матеріалів.

Використовуються відходи окремих галузей важкої індустрії ( шлаки в металургійному виробництві, відходи золи в електроенергетиці ). Це призвело до виникнення комплексів підприємств на основі комбінування виробництва будівельних матеріалів з чорною і кольоровою металургією, електроенергетикою та галузями, що виробляють мінеральну сировину. Використання золи і шлаків теплових електростанцій, відходів вуглезбагачувальних фабрик, металургійного виробництва посилює зв’язки промисловості будівельних матеріалів з галузями важкої індустрії і розглядається як один з головних резервів зростання виробництва продукції.

    На розміщення підприємств будівельного комплексу, зокрема виробництво будівельних матеріалів, найбільший вплив має сировинний фактор. Наближення виробництва до сировинних баз обумовлюється великими об’ємами витрат сировини на одиницю продукції і низбкою її транспортабельністю. Так, перевезення піску або гравію автотранспортом на 50 км обходиться в 10 разів дорожче порівняно з їх видобутком. На виробництво 1 т цементного клінкеру витрачається 1,5....2,5 т вапняку і глини, 1т вапна – 2 т вапнякового каменю, а 1 т керамічних труб – до 1,5 т глини. Питома вага витрат на сировину становить 15....25% у структурі собівартості продукції.

    Ряд галузей промисловості будівельних матеріалів тяжіє до споживача зокрема виробництво залізобетонних виробів і конструкцій та виробництво в’яжучих матеріалів. Їх продукція менш транспортабельна, ніж сировина. Однак часто їх розміщують враховуючи тяжіння до сировинних баз і до споживачів.

    Зважаючи на значення сировинного і споживчого факторів, розрізняють дві групи галузей :

   1). Переважно сировинної орієнтації – виробництво цементу, азбесто – цементних і шиферних виробів, вогнетривів, скла, керамічних труб, вапна та ін.

   2). Переважно споживчої орієнтації  - виробництво бетону, залізобетонних виробів і конструкцій, м’якої покрівлі, та ін.

    Підприємства, що зв’язані з сировинними базами, мають повний цикл виробництва (виробництво цементу, скла, цегли). Ряд підприємств у районах споживання працюють на довізних напівфабрикатах ( бетонні та залізобетонні заводи). 

Розміщення підприємств промисловості будівельних матеріалів показано на картосхемі.

Територіальна організація галузей має удосконалюватись з урахуванням спеціалізації, кооперування, комбінування підприємств та міжрегіональних зв’язків України, повного забезпечення обсягів будівельно-монтажних робіт.

    Виробництво будівельних матеріалів супроводжується забрудненням атмосфери пилом, особливо при тонкому подрібненні та термічній обробці сировини в цементній, тальковій та ряді інших галузей. Захист навколишнього середовища в промисловості будівельних матеріалів здійснюється за такими напрямами :

-  широке використання рудничних відходів для виробництва будівельних матеріалів, що дає змогу значно скоротити спеціальні роботи з видобутку будівельної сировини;

-  пиловловлювання при виробництві цементу та інших пиловидних продуктів;

-  вилучення з видобутку площ сільськогосподарських угідь, цінних в естетичному відношенні ландшафтів, долин річок тощо;

-  повніше використання матеріалів супутнього видобутку, вторинної сировини, шлаків та інших відходів промислового виробництва.

 Промисловість будівельних матеріалів досить рівномірно розміщена по території України, крім Донбасу і Придніпров’я ( на Донецьку, Луганську, Дніпропетровську й Запорізьку області припадає понад 30% усього виробництва продукції галузі ). Високий рівень розвитку промисловості будівельних матеріалів також у Харківській (7%), Одеській і Львівській (по 5%), Хмельницькій (4,5% ) областях та АР Крим (4,5%).

3. Родовища природних будівельних матеріалів України, розміщення та особливості видобування.

       На всіх етапах розвитку виробництво будівельних благ є процесом взаємодії людей і природи. В умовах науково-технічного прогресу очевидним є її посилення. Подальший розвиток підприємств-виробників будівельних матеріалів неминуче пов’язаний із включенням у господарський обіг дедалі більшої кількості природних ресурсів та збільшенням навантаження на навколишнє середовище. Використання природних багатств повністю залежить від рівня розвитку цих підприємств і навпаки, наявні природні умови й ресурси істотно впливають на розвиток підприємств-виробників будівельних матеріалів, прискорюючи або сповільнюючи його.

Україна багата на будівельну сировину. Якщо роздивитись картосхему корисних копалин то можна побачити що вони існують на всій її території. Кількість корисних копалин які використовуються в промисловості будівельних матеріалів відображена в таблиці 2.

                           Запаси корисних копалин в Україні*                  Таблиця 2

*Природно – ресурсний потенціал сталого розвитку України За ред / Б.М.Данилишина. – К.: РВПС України, 1999.- С.158-162

    Потреби будівництва в Україні повністю забезпечують власними мінеральними ресурсами. За кордоном користуються попитом цементна і скляна мінеральна сировина та будівельний камінь. Граніти, габро, лабрадори, вивозять у країни близького та далекого зарубіжжя. В Україні є значні ресурси в’яжучої мінеральної та цегельно-черепичної мінеральної сировини.

    Для виробництва будівельних матеріалів дедалі ширше використовують вторинні мінеральні відходи промисловості-розкривні породи родовищ, продукти збагачення руд та вугілля тощо.

    Родовища гіпсу й бутового каменю є майже в усіх областях України, а особливо Житомирській, Вінницький, Запорізький, Кіровоградський та Закарпатський. Україна славиться запасами граніту, лабрадориту, мармуру й мармуроподібних вапняків, які використовуються для будівництва доріг, набережних, облицювання, станцій метро, підземних переходів, фундаментів і стін будинків, як важкий наповнювач для бетону, виготовлення пам’ятників, розподільних щитів (мармур) і сувенірів. Найбільше видобувають бутового каменю, лабрадориту, габро, червоного і сірого граніту в Коростишевському, Овруцкому, Черняхівському, Малинському, Володарсько-Волинському, Коростенському, мармуру в досліднопромислових розробках Радомишльського району Житомирської області. Проте обсяг видобутку природного каменю порівняно  невеликий.

     Кермзит-це штучний пористий матеріал, котрий виробляють з легкоплавких глинистих порід, які є в багатьох місцях України - біля Харкова, Полтави, Сум, Одеси, Кривого Рогу, Житомира та ін.

  Виробництво термозиту, який виготовляють з доменних шлаків розміщене в центрах чорної металургії. Пористий перліт виробляють з природної сировини-перліту, який залягає в Закарпатті.

   У південних районах України виробляють черепашник, котрий має добрі тепло-та звукоізоляційні властивості, легко обробляється, дешевий.

Зупинимось на основних регіонах України,  в яких розвинуто видобуття природних корисних копалин, використовуємих в промисловості будівельних матеріалів.

Вінницька область.

У сучасний період Вінницька область володіє значними запасами вапняку ( карбонатна сировина для вапнування кислих грунтів ) – 10,7 млн.т ( 8 родовищ ), каоліну первинного – 4 родовища ( 151,6 млн. ), щорічний видобуток якого становить 0,28 млн.т; вапняку для будівництва – 10 родовищ ( 42,6 млн. ), щорічний видобуток 0,1 млн.т ; граніту – 5 родовищ (115,1 млн. ); каменю будівельного – 83 родовищ ( 458,9 млн.м3 ), щорічний видобуток близько 0,5 м3; камінь – 26 родовищ (124,5 млн.м3 ); керамзитової сировини – 1 родовище ( 3,9 млн.м3 ); піщано – гравійної суміші – 1 родовище ( 1млн. ); піску будівельного – 27 родовищ (50 млн ), щорічний видобуток близько – 0,07 млн.м3; цегельно – черепичної сировини – 160 родовищ ( 134424 млн.м3 ).

Дніпропетровська  область.

Місцева сировинна база забезпечує потреби області в будівельному камені стіновій керамиці, керамзиті та в будівельному піску. В області зосереджені значні запаси ресурсів України,  фарбової сировини – 68,8 %, каоліну – 17,3%, піску фармувального – 28,1 %, керамзитової сировини – 20,3 %, піску будівельного – 11 %.

Донецька область.

В області сконцентровані потужні запаси корисних копалин, вогнетривких глин, каоліни, вапняки, кварцити, пісок, мергель, будівельне каміння, керамзитна, черепична, скляна сировина, крейда.

Житомирська область.

Багата запасами будівельних пісків, пірофілітових сланців, керамічних глин та інших видів мінеральної будівельної сировини. На території області зосереджена одна п’ята частина бутощебеневої сировини України. Має значні запаси декоративно – облицювального каменю ( лабрадорит, гранит, габро ), що користується великим попитом у нашій країні та за кордоном. Розвідані поклади лабрадоритів і габро в області становлять 86 % запасів цього каменю в Україні. Найбільшими родовищами цієї сировини є Галовинське і Федорівське. Граніти видобувають в Омелянівському, Корнінському, Коростишивському та інших родовищах. Перспективним є родовище мармуру – сировини для виробництва облицювальної плитки, мармурової крихти.

Закарпатська область.

Сировинними ресурсами область забезпечена достатньо, є багато покладів корисних копалин, які на території України більше не зустрічаються.                   Промислове значення мають поклади туфів, доломитів, перлітів, мінеральних         фарб, бетонітових глин, кольорових мармуризованих вапняків (Великокам’янецьке, Довгорунське, Прибуйське родовища ), запаси сировини будівельної промисловості.

Київська область.

 Велике значення мають запаси гранітів, ( Богуславське, Синявське, Шамраївське,    Чубинецьке родовища); родовища гнейсів, цегельно – черепичної глини (   Млачівське, Обухівське, Сквірське ); мергелів, будівельних і кварцових пісків ( Мирчанське, Бабинецьке, Кодрянське родовища ).

Миколаївська область.

Загальнодержавне значення мають родовища різнокольорових гранітів які відрізняються широкою кольоровою гамою, і високими декоративними якостями. З них виробляють декоративно - облицювальні матеріали. В області вісім родовищ з них шість розробляється. Домінують розвідані запаси будівельного каменю – 35 родовищ ( 17 розробляється ), матеріалу для виробництва бутощебеневої продукції , зосереджені значні запаси сировини для виробництва цементу, карбонатні та глинясті породи. Промислове значення мають поклади вапняків, гнейсів, кварцових пісків і глини для виробництва вапна, цегли, дорожніх матеріалів.

Одеська область.

Сировинні ресурси представлені виключно будівельною мінеральною сировиною. За обсягом запасів та рівням освоєння державне значення мають цементна сировина ( Єлізаветинське ) і вапняки ( Галочське, Олексіївське, Цибулевське, Дубівське родовище ). Розвідані значні запаси керамзитової сировини, пісків для виготовлення сілікатних виробів, а також піщано – гравійних сумішей для бетону. Основні обсяги будівельних пісків видобуваються на шельфі у прибрежній зоні міста Одеси.

Полтавська область.

Має значні запаси будівельного каменю, піску, тугоплавкої глини, цегельно – черепичної сировини.

Рівненська область.

Державне значення мають запаси цементної сировини, будівельного каменю, базальтів, облицювального каменю, родовища крейди і суглинків ( Купецьке, Любомирське ). Розвідані запаси склових пісків, є унікальні родовища високоякісних базальтів для виробництва мінеральної вати, цементу, будівельний щебень. Видобуток піску проводиться на 32 двух кар’єрах.

Тернопільська область.

Тут залягає понад 300 родовищ вапняків, крейди, мергелю, гіпсів, кварцових пісків, цегельно – черепичних глин та інших будівельних матеріалів.

Харківська область.  

Має запаси керамзитової, цементної сировини, родовища каміня будівельного, формовачні матеріали, вапняки, крейда, піскі кварцеві, сировина для скляної промисловості.

Херсонська область.

Має корисні копалини : пісок будівельний, глина, вапняки, цементна сировина, цегельно – черепичні глини поширені в Білозерському, Генічеському, Каланчацькому районах. Мергель залягає поблизу Борислава, Каховки. Вапняк у Великоолександрівському, Великопільському, та Бориславському районах. Будівельний пісок у Білозерському районі. Цюрупінське родовище пісків – 100 млн.м3. В області 16 родовищ будівельного каменю – 29 тис.м3. Три родовища з цементною сировиною понад 400 млн.т; цементно – черепичної сировини – 19 родовищ – 36 млн.м3. В цілому в області нараховується 90 родовищ будівельних матеріалів: розвіданих 55 , нерозвіданих 35. Сировина для будівельної кераміки - 9 родовищ, 8 родовищ будівельного каменю,  3 родовища вапняків,  5 родовищ піска будівельного.

Чернівецька область.

Має сировину для виробництва будівельних матеріалів: піски кварцові і глауконітові, галька та гравій, вапняки, мергелі, глини бетонітові й цегельно – черепичні, суглинки, гіпс; у гірських районах – кварцити, метаморфізовані сланці, мармур.

Кримський регіон.

Поклади флюсових вапняків розташовані поблизу міст Севастополя, Керчі, Старого Криму, біля Бахчесараю – цементні маргелі, Село Первомайського ( бетонітові глини Курцівського родовища, пиляні вапняки Інкерманського родовища. Є поклади різноманітних глин, гравію, піску, гіпсу. Мармур розробляють біля села Мраморне.

4.Виробництво будівельних матеріалів аналіз показників та перспективи сучасного  розвитку.

Промисловість будівельних матеріалів-комплекс галузей важкої промисловості, які виготовляють матеріали, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. До неї належать галузі: цементна, азбестоцементних виробів, збірних залізобетонних і бетонних конструкцій та виробів, стінових матеріалів, будівельної кераміки, будівельних матеріалів та виробів з полімерної сировини, нерудних будівельних матеріалів, пористих заповнювачів та ін.

      За економічним призначенням продукція промисловості будівельних матеріалів належить до виробництва засобів виробництва( група А) і є основною частиною матеріально-технічної бази будівництва, забезпечує зростання обсягів капітального будівництва та його технічний прогрес на основні впровадження ефективних матеріалів і конструкцій. Ця промисловість має велике значення для індустріалізації будівництва, зниження його вартості, економії металу і деревини, підвищення ефективності капітальних вкладень у народне господарство.

   Цементна промисловість. Це матеріаломістка галузь, тому це­ментні заводи розміщуються в районах видобутку сировини. Найбільші центри цементного виробництва України — Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієво (Донецька обл.), Кривий Ріг, Дніпро-дзержинськ, Дніпропетровськ (Дніпропетровська обл.), Балаклея (Харківська обл.), Миколаїв (Львівська обл.), Здолбунів (Рівнен­ська обл.), Ямниця (Івано-Франківська обл.), Кам'янець-Поділь-ський (Хмельницька обл.), Бахчисарай (Автономна Республіка Крим), Ольшанка (Миколаївська обл.), Одеса.

Цементна промисловість є однією з найважливішою галузей промисловості будівельних матеріалів, підприємства якої виробляють різні види цементу- ‘’хліба’’ будівельної індустрії. Цемент становить собою тонкоподрібнений порошок штучної неорганічної в’яжучої речовини, що виробляється з вапнякової сировини( вапняк, мергель). При змішуванні з водою він спочатку тужавіє, а потім твердне, з’єднуючи заповнювачі або камені.

Цемент використовують як основний в’яжучий матеріал у виробництві бетону, залізобетону та шлакоблоків. Перший цементний завод споруджено в 1896 р. в Донбасі. У 1913 р. в Україні працювало 12 цементних заводів, які виробляли 269 тис.т цементу. У 2001 р. виробництво цементу становило 5786тис.т (табл.3).

                                   Виробництво цементу по регіонах*                        Таблиця 3

* Статистичний щорічник України за 2002 рік С.135 Державний комітет   статистики України.

На виробництво 1т клінкеру ( напівфабрикату цементу ) потрібно 1,5т карбонатних порід (мергелю, долміту, вапняків, крейди) і майже 0,5 т глини. У Донбасі залягають високоякісні карбонатні породи, тому тут споруджено найбільші цементні підприємства  України-Амвросіїський цементний комбінат (до нього належать п’ять заводів і чотири кар’єри), Краматорський, Єнакіївський. За виробництвом цементу на першому місці в Україні Донецька область, потім Дніпропетровська й Харківська (Бакалія). Найбільші цементні заводи в Кривому Розі, Дніпродзержинську й Дніпропетровську. Вони виробляють портланд-цемент і шлакопортланд-цемент, використовуючи для виробництва останнього шлаки металургійних заводів.

    Цементні заводи в західних областях виробляють третину цементу України. Найбільші з них у Львівській (Миколаїв), Рівненській(Здолбунів), Івано-Франківській (Ямниця) та Хмельницькій (Кам’янець-Подільський) областях. Порівняно менше цементу виробляється на півдні країни, хоча тут є високоякісна сировина. На території південних областях працюють Бахчисарайський (АР Крим), Ольшанський (Миколаївська область), Одеський та інші заводи.

     На території України утворилися чотири великі зони виробництва цементу: південно-східна ( Харківська область), центральна ( Дніпропетровська) та західна ( Рівненська, Івано-Франківська, Львівська та Хмельницька області). Для цементної промисловості України характерна значна концентрація виробництва. В середньому одне підприємство (їх в Україні 15) може виробляти 1,3 млн т цементу за рік.

    Цемент завозять у Сумську, Чернігвську, Київську, Херсонську й Черкаську області, хоча на їх територіях є багато цементної сировини. Є умови для виробництва високомарочного портланд-цементу в Житомирській (Овруч), Херсонській (Туркули), Чернівецькій (Заставна), Сумській( Середина-Буда), Харківській ( Куп’янськ) областях, нефелінового цементу -в Донецькій, алунітового-в Закарпатській, глиноземно-феритового-у Львівській областях, магнезіального-в АР Крим.

Виробництво збірного залізобетону і залізобетонних конструкцій.

     Виробничі потужності галузі тяжіють до великих промислових центрів і вузлів, а також до населених пунктів зі значним обсягом житлового і цивільного будівництва.

Підприємства, що виробляють збірний залізобетон для гідротехнічного будівництва, є в Каховці ( Херсонська область, Новомосковську ( Дніпропетровська область), Арцизі ( Одеська область ). Збірні залізобетонні конструкції для мостів та шляхового будівництва виготовляють у Києві, Вінниці, Житомирі, Львові; залізобетонні опори та інші конструкції для спорудження ліній електропередач і зв’язку- у Світловодську ( Кіровоградська область). Домобудівні комбінати, які є в усіх областях країни, найпотужніші-у Києві, Донецьку, Луганську, Запоріжжі, Одесі. В 1998 р. вони виробляли 2496 тис.м3 збірних залізобетонних конструкцій. Основні підприємства великопанельного та об’ємно-блокового домобудування в Київській, Харківській, Полтавській, Херсонській, Дніпропетровській, Запорізькій, підприємства для виробництва сталевих конструкцій- у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізький, Житомирський, , Львівській, областях; виробництво алюмінієвих будівельних конструкцій-переважно на Броварському заводі ( Київська область).

      В країні діє 25 виробничих об'єднань по виготовленню комп­лектів збірних залізобетонних конструкцій і деталей, основними з яких є Харківське, Львівське, Криворізьке, Луганське, Сумське. Домобудівні комбінати розміщені в усіх областях країни (най­більш потужні комбінати зосереджені в Києві, Донецьку, Луган­ську, Запоріжжі, Одесі).

Виробництво будівельної цегли.

     Оскільки сировина для її ви­готовлення є майже всюди, розміщення цих виробництв орієнту­ється на споживача. Великі центри виробництва будівельної цег­ли — Київ, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Чернігів, Івано-Франківськ, Слав'янськ, Бахмут. Багато цегельних заводів споруджено в сільській місцевості. Його підгалузями є виробництво глиняної та силікатної цегли.   Сьогодні в цегельній промисловості важку ручну працю замінили механізми, а виробництво стало цілорічним. У високопродуктивних кільцевих тунельних печах глиняну цеглу випалюють протягом 18-36 годин. Її виробництво дуже матеріаломістке : на 1000 цеглин потрібно 2,5 м3 глини. Виробляють глиняну цеглу звичайну, порожнисту й просту. З кварцового піску з домішками вапна на 1000 шт.

Виробництво окремих видів збірних залізобетонних конструкцій та виробів.* 

           ( тис.м3)                                                                                              Таблиця 4

        * Статистичний щорічник України за 2002 рік С.136 Державний комітет   статистики України.

Цегли потрібно 2,5 м3 піску та 0,1 - 0,2 м3 вапна ) виготовляють силікатну цеглу. Її виробництво менш трудомістке, ніж глиняної, і на 30% дешевше.

Із таблиці 6 ми бачимо, що кількість будівельної цегли та цегли яка використовується для виробництва стінових матеріалів яка вироблялась з 1996 по 2001 рік  знаходиться приблизно на одному рівні, це пов’язано із засторілістю технологічного обладнання, зниження темпів будівництва ( у тому числі житлового).

  Виробництво будівельної кераміки.

Виробництво будівельної кераміки об’єднує низку підприємств, що випускають плитку фасадну керамічну, для підлоги, облицювальну глазуровану, санітарно-будівельну кислотривку кераміку, каналізаційні й дренажні труби. Будівельну кераміку виробляють з тугоплавкої або з вогнетривкої глини з домішками каоліну, кварцового піску, пегматиту ( котрі поширені у різних областях України, особливо в межах Українського кристалічного щита ), оксидів окремих кольорових металів та інших мінеральних або органічних сполук. Виробництво будівельної кераміки почало розвиватися в Україні ще наприкінці XIX ст., коли було споруджено Харківський керамічний завод, два заводи керамічної плитки у Слов’янську й Часовому Ярі та завод санітарно-будівельного фаянсу в Славуті. Тепер це сучасні механізовані підприємства.

Також працюють керамічні заводи в Києві, Львові, Артемівську, облицювальної плитки і керамічних труб - у Харкові.

Виробництво керамічних, вогнетривких виробів і теплоізоляційних матеріалів.*                                                                                       Таблиця 5      

*Статистичний щорічник України за 2002 р.С.137. Державний комітет статистики України

Виробництво керамічної глазурованої плитки зосереджене в Слов’янську ( Донецька область ).Є можливості для розвитку цього виробництва у Вінницькій та Житомирській областях з використанням місцевих каолінів; у Закарпатській, Хмельницькій і Кіровоградській на базі тугоплавких і вогнетривких глин; у південних областях-вогнетривких і тугоплавких глин Причорномор’я та Приазов’я. Подальший розвиток галузі на зростання обсягу та якості продукції – цю тенденцію до росту виробництва ми бачимо у приведеній таблиці 5.

    Виробництво будівельного фаянсу й фарфору.

Будівельний фарфор і фаянс виробляють у Славуті ( Хмельницька область ) на комбінаті < Будфаянс >, електроізоляційні вироби для електричної промисловості-в Первомайську ( Житомирська область ). У Донецькій області виробляють будівельний фаянс, електроізоляційні вироби для електро-та радіотехнічної промисловості ( Слов’янськ ) у Запоріжжі - високовольтні ізолятори для ЛЕП, електростанцій і підстанцій. Поки що виробництво будівельного фарфору і фаянсу не задовольняє потреб госродарства України, тому ці матеріали часто завозять з Білорусі, Росії та Чехії. Наявність достатньої кількості різноманітної сировини дає можливість розширити це виробництво.

    Виробництво будівельного вапна й гіпсу.

   Сировиною для виробництва вапна є крейда, вапняки, мармур та інші карбонатні породи. Заводи галузі розміщені в районах видобутку сировини, а головну продукцію вивозять іноді на значні відстані.

   Основними виробниками будівельного вапна в Україні є Донецька, Запорізька, Сумська, Харківська, Вінницька, Львівська, Хмельницька, Херсонська, і Чернівецька області. Найбільше виробляють вапна в Хмельницькій області, звідки понад 100 тис.т його вивозять до Черкаської та Київської областей. З Вінницької області вапно вивозять до Кіровоградської, Дніпропетровської і Черкаської областей, а з Львівської до Рівненської, Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької та Київської.

    На півдні найбільше вапна виробляє Херсонська область, звідти його вивозять до Одеської, Миколаївської, та інших областей. Кількісні показники виробництва вапна та гіпсу наведені в таблиці 6.

Виробництво вапна, гіпсу, стінових і покрівельних матеріалів і

азбестоцементних труб*                                                                Таблиця 6

* Статистичний щорічник України за 2002 рік С.137 Державний комітет статистики України. 

Виробництво крейди.

У будівництві крейду використовують для молярних робіт, виготовлення віконної замазки, шпаклівки, а також як наповнювач у паперовій та азбесто-гумовій промисловості, для виробництва соди, фарб, цементу, будівельного вапна тощо.

   Великі запаси крейди є в Донецькій, Луганській, Сумській, Харківській, Рівненській, Волинській і Чернівецькій областях. Видобуток будівельної крейди в Україні становить понад 2 млн.т а як сировини для цементної промисловості - 7,5  млн т.

     Виробництво м’якої покрівлі( руберойду, толю, пергаміну ) налагоджено у багатьох областях України, м’якої покрівлі у великих містах. Найбільшим виробником останньої в Україні є Київ (18,8% від загального виробництва ).

 Кількість виробляемої м’якої покрівлі показано в таблиці 6.

Виробництво віконного скла.

В Україні функціонують 6 заводів листового і технічного скла . Найбільші з них-Лисичанський < Пролетар >, Костянтинівський склоробний та завод < Автоскло > і Запорізбкий склоробний завод. Скло виробляється також на склозаводах Луганської і Донецької областей, на Львівському склоробному заводі й частково на Київському заводі художнього скла. Збільшується виробництво скла маркового віконного, полірованого, теплозахисного та архітектурно-будівельного, полірованого шлакоситалу, кольорового візерункового та армованого скла, штучного склоподібного мармуру.

                                                                                                                           Таблиця 7

* Статистичний щорічник України за 2002 рік С.138 Державний комітет   статистики України.

 Виробництво шиферу.

Значна частина цементу витрачається на виробництво покрівельного шиферу. Шиферні заводи розміщені у місцях споживання готової продукції. Вони працюють на привізній сировині (азбест надходить з Уралу, а цемент-з найближчих цементних районів). Найбільше шиферу в Україні виробляють Балаклійський і Здолбунівський цементно-шиферні комбінати. Основна увага приділяється виробництву азбесто-цементних листів, плоских шиферних конструкцій і рельєфних листів.

Перспективи розвитку промисловості будівельних матеріалів.

     У перспективі розвиток галузей промисловості будівельних матеріалів пов’язаний з реконструкцією технічної бази, подальшим впровадженням механізації та автоматизації технологічних процесів, розширенням випуску нових будівельних матеріалів, легких та економічних великомірних конструкцій і виробів поліпшеної якості. Важливим напрямом є комплексне використання сировини, ширше впровадження матеріалів попутного видобутку, вторинної сировини, неухильне підвищення якості виробів для будівництва. Географія галузі має вдосконалюватись з урахуванням подальшого комплексного розвитку економічних районів та областей України, повного забезпечення обсягів будівельно-монтажних робіт. Галузь потребує постійного вкладення інвестицій в основний капітал для поновлення технічної бази, розробки нових технологічних процесів та нових будівельних матеріалів пов’язаних з хімічною промисловістю.

    Потреби будівництва в Україні повністю забезпечуються власними мінеральними ресурсами. За кордоном користуються попитом цементна і скляна мінеральна сировина та будівельний камінь. Граніти, габро, лабродарити вивозяться у країни близького та далекого зарубіжжя.

Висновки :

  Серед галузей, які обслуговують будівництво, насамперед слід назвати важке машинобудування, підприємства якого виробляють близько 2 тис.машин, механізмів, устаткування для виконання промислового, житлового будівництва, комунального господарства, а також для добування і виробництва будівельних матеріалів, серед них екскаватори, бульдозери, котки, трубоукладачі, будівельні крани тощо. В Україні ця галузь зародилась у 20-х роках. Розміщення підприємств зумовлене їх спеціалізацією, металомісткістю. Так підприємства продукція яких потребує багато металу ( крокуючі екскаватори ), розміщенв поблизу металургійних баз ( Дніпропетровська , Харківська, Запорізька, Донецька області ). А менш металомісткі підприємства розташовані у центрах з висококваліфікованими виробничими кадрами ( Одеса, Київ, Львів та інші ).

   Другою надзвичайно важливою обслуговуючою будівництво галуззю є проєктно – конструкторська та пошукова діяльність. У 1990 році на території України налічувалось 315 таких організацій із загальною кількістю працюючих 141 тисяча чоловік і обсягом робіт 1159,9 млн.крб ( ціни 1990 р. ) . Без продукції цієї галузі – проектної та кошторисної документації будівництво неможливе.

У перспективі передбачається реконструкція технічної бази промисловості будівельних матеріалів, подальша механізація технологічних процесів, розширення випуску нових будівельних матеріалів, ефективних зірних будівельних елементів, легких та економічних великомірних конструкцій і виробів поліпшеної якості, а також комплексне використання сировини, ширше впровадження матеріалів супутнього видобутку, вторинної сировини, підвищення якості виробів для будівництва.

Географія галузі розширюватиметься з урахуванням подальшого коплексного розвитку економічних районів та областей України, забезпечення повного виконання обсягів будівельно – монтажних робіт.

   Отже, Україна має потужний будівельний комплекс. Головне завдання – ефективне використання його потужностей.

                                             ЛІТЕРАТУРА

І. Довбенко В. Формування ринкового середовища в будівельному комплексі // Економіка України. — 1999. — № 7. — С. 45—47.

2. Економіка будівельного комплексу: Навчальний посібник / За ред. П. Ф. Жердецького та ін. — К.: Вища школа, 1997. — 271 с.

3. Задорожна О. Соціальні аспекти інвестування житлового будів­ництва // Економіка України. — 1997. — № 3. — С. 91—93.

4. Заставний Ф.Д. Географія України ст.272  К.,-2001р

5.  Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил.-К.,1999р., стор.57-62.

6.  Іщук С.І Промислові комплекси України.-К., 2003р., стор.122-127.

7. Кухленко О. Можливі моделі приватизації підрозділів будівель­ного комплексу // Економіка України. — 1998. — № 1. — С. 42—47.

8. Кухленко О. Будівельний комплекс в умовах нової інвестиційної політики // Економіка України. — 1996. — № 12. — С. 35—41.

9.  Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил України.-К.,2001 р.стор.113-115, 220-229.

10. Мішогло Г.О. Економічна географія України з основами виробництва.-К.,1999.

11. Размещение производительных сил / Под ред. В. В. Кистанова, Н. В.      Копылова. — М.: Зкономика, 1994. — 589 с.

12. Розміщення продуктивних сил України / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища школа, 2001. — 376 С.

13. Сербія Ю. Приватизаційні процеси в будівельному комплексі // Економіка України. — 1994. — № 4. — С. 3—10.

14. Симоненко В. Інвестиційна політика: регіональний аспект // Еко­номіка   України. — 2000. — № 4. — С. 33—38.

15.  Л.Г.Чернюк, Д.В.Клиновий 2002 р. Економіка регіонів України.

16. Шаблій О.І. Соціально-Економічна Географія України ст.364-369 1998

17. Державний комітет статистики України 2002р. Статистичний щорічник     України, за 2002 р., за ред./ О.Д.Осауленка